Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514
ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514 — сел. війна в Угорщині під проводом дрібного шляхтича (немеша) із Трансільванії (істор. обл. на пн. Румунії) Дєрдя (Георгія) Дожі (1472—1514), офіцера прикордонного замку, який відзначився в боях проти турків-османів. Повстання почалося в квіт. 1514 з організації загонів для боротьби проти турец. небезпеки на заклик чеського та угор. короля Владислава II Ягеллона і рим. папи Лева X розпочати новий хрестовий похід, за участь у ньому міщанам було обіцяно звільнення від мита, а селянам — від кріпосної залежності (див. Кріпацтво). Вже влітку в армії «куруців» (угор. kurucok, від пізньолат. cruciati — хрестоносці) на чолі з Д.Дожею налічувалося бл. 100 тис. осіб. Однак унаслідок переслідування магнатами Угорщини всіх селян, які брали участь у куруцьких загонах, останні повернули зброю проти магнатів з метою знищення кріпацтва та встановлення народовладдя. Повстанців підтримали популярні серед нас. монахи-францисканці, які виробили й проповідували особливу ідеологію «народних хрестоносців». Повстання охопило більшу ч. Угорщини, в т. ч. й Закарпатську Україну (Марамороську, Угочанську, Березьку й Ужанську жупи; див. Жупа). В ньому поряд з угорцями брали активну участь русинські (укр.), словац., волоські (румун.) та ін. селяни. Вони відмовлялися виконувати феод. повинності, захопили кілька замків (серед них — Мукачівський, Королівський і Хустський в Закарпатті) і міст, розправлялися з феодалами. Д.Дожа проголосив на охопленій повстанням тер. республіку, заг. рівність і верховенство прав народу та рушив зі своєю армією на Трансільванське князівство. Поблизу м. Темешвар (нині м. Тімішоара, Румунія) 15 лип. його армія була розгром-лена військами трансільванського кн. Я.Запольяї та темешварського воєводи І.Баторі. Д.Дожа потрапив у полон. Невдовзі його стратили — живим спалили на розпеченому залізному троні. Жорстоко розправилися угор. магнати і з рядовими повстанцями — було знищено бл. 50 тис. осіб. «Трупи селян лежали тисячами вздовж вулиць і на околи-цях спалених сіл», — зазначали сучасники. Після придушення повстання на Закарпатті міста Ужгород, Мукачеве, Хуст, Тячів, Севлюш (нині м. Виноградів), села Вишково (нині с-ще міськ. типу Хустського р-ну), Довге Поле (с. Довге), Солотвино були оголошені «бунтарськими» й обкладені великими поборами й контрибуціями. Держ. збори Угорщини (т.зв. Дикий Сейм) у жовт. 1514 схвалили низку жорстких заходів, що посилювали владу феодалів над селянами — останнім назавжди було заборонено переходити від одного господаря до ін. і мати зброю.
Література[ред. код]
- Маркуш В.М. Крестьянская война в Венгрии и Закарпатье в 1514 году. «Наукові записки Ужгородського університету», 1952, т. 5, вип. 1; Нариси історії Закарпаття, т. 1. Ужгород, 1993; Коротка історія Угорщини. Ніредьгаза, 1997;
- Контлер Л. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы. М., 2002.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: С.В. Віднянський.; url: http://history.org.ua/?termin=Dozhi_Derdya_povstannya_1514; том: 2