Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАГАН

КАГАН (хакан) — титул володаря в тюркських та монгол. народів, що символізував божественне (від бога Тенгрі) походження їхньої влади. В 6 ст. так називали племінних вождів аварів, тюрків та кубанських болгар. У 30-х рр. 7 ст. нововиникла державність у хозар була іменована каганатом — Хозарський каганат. Згідно з повідомленнями Бертинських анналів, титул «каган» від 1-ї пол. 9 ст. починають використовувати слов’ян. князі Сх. Європи. В 1-й пол. 11 ст. київ. митрополит Іларіон у «Слові про Закон та Благодать» з метою піднесення авторитету вел. князів київ. Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого називає їх «каганами». Це слово вживається також у тексті графіті Софійського собору в Києві та в «Слові о полку Ігоревім». Згодом, під впливом араб. традицій (перш за все, правопису), слово «каган» перетворилося на «хан» — при цьому його первісне значення суттєво змінилося (див. Хан).

Література

• Артамонов М.И. История хазар. Л., 1962; СПб., 2001;
• Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской. К., 1976;
• Новосельцев А.П. К вопросу об одном из древнейших титулов русского князя. «История СССР», 1982, № 4;
• Його ж. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: О.Б. Головко.; url: http://history.org.ua/?termin=Kagan; том: 4