Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Нятко П. М.

НЯТКО (Табачникова) Поліна Мусіївна (21(09).10.1900—12.10. 1994) — актриса, режисер і театральний педагог. Доцент (1946). Нар. арт. УРСР (1951). Н. в с. Карабачин (нині Коростишівського р-ну Житомир. обл.). 1916—18 навч. в Музично-драматичній школі імені М.Лисенка в Києві, 1918—19 — у драм. студії «Молодого театру» (Київ), в якому почала творчу діяльність (від 1918). Працювала в «Центростудії» (Київ, 1920—21), Київ. 6-му районному театрі ім. Лесі Українки (1921—22), театрі «Березіль» (1923—24), 1925—34 (з перервою) працювала в Одес. держ. драм. театрі, театрах Дніпропетровська та Донецька. 1940—60 — у Київ. укр. драм. театрі ім. І.Франка. Ролі: Мавка, Аврелія («Лісова пісня», «Адвокат Мартіан» Лесі Українки). Оксана («Гайдамаки» за Т. Г. Шевченком), Ганна Петрівна («Не судилось» М.Старицького),  Котька, Неборака («Кадри», «Диктатура» І.Микитенка) та ін. Знялася у фільмах «Позбавлені дня» (1927), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936), «Поема про море» (1958), «Смужка нескошених диких квітів» (1978) та ін.

Від 1921 викладала в драм. студіях при різних театрах, 1940—60 — у Київ. ін-ті театрального мист-ва ім. І.Карпенка-Карого (від 1946 — доцент). Серед учнів Н. — О.Кусенко, А.Роговцева, Е.Бистрицька, Ю.Березін, Ю.Тимошенко.

Лауреат Держ. премій СРСР (1948, 1950).

Твори

(Спогади про Л. Курбаса). В кн.: Молод. театр: Генеза. Завдання Шляхи. К., 1991.

Література

• Лабінський М.Г. Те, що не вмирає. «Український театр», 1980, № 4; Про Поліну Нятко: Збірник. К., 1985; Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: В.П. Швидкий.; url: http://history.org.ua/?termin=Niatko_P; том: 7