Дніпропетровськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпропетровськ
Coat of arms of Dnipropetrovsk.png Flag of Dnipropetrovsk.png
Герб Дніпропетровська Прапор Дніпропетровська
Діловий центр міста
Діловий центр міста
Дніпропетровськ на мапі України
Дніпропетровськ на мапі України
Основні дані
Інша назва Дніпро, Січеслав, Космічна столиця України[1][2]
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпропетровська міська рада
Код КОАТУУ 1210100000
Засноване 1776
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення 989 437 (01.07.2015)[3]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 405 км²
Густота населення 2444 осіб/км²
Поштові індекси 49000-489
Телефонний код +380-56 - для 7-значних,
562 - для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма р. Дніпро, Самара
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпропетровськ
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75, 45-54-66
Веб-сторінка Міська рада Дніпропетровська
Міський голова Галина Булавка (в.о.)

Дніпропетро́вськ — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області.

Місто назване на честь Григорія Петровського та річки Дніпро. Колишні назви: до 1776 — Новий Кодак, у 17761798 та 18021926 — Катеринослав, у 1798–1802 — Новоросійськ.

Місто Катеринослав стало адміністративним центром набутих Катериною II великих територій Новоросії, в тому числі після Кучук-Кайнарджійського договору. Місто було спочатку задумане як третя столиця Російської імперії[4], після Москви і Санкт-Петербурга. Один з найбільших промислових центрів Радянської України, Дніпропетровськ був одним з ключових центрів ядерної, оборонної та космічної[5] промисловості Радянського Союзу. Через свою військову промисловість, Дніпропетровськ був закритим до 1990-х років.

У сучасній Україні, так само як і впродовж усієї своєї історії, Дніпропетровськ є одним з найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. За чисельністю населення Дніпропетровськ є четвертим містом в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Центр Дніпровської агломерації з населенням майже 2 млн осіб.

Географія[ред.ред. код]

Дніпропетровськ розташований у центральній Україні з тяжінням до її півдня й сходу. Особливість Дніпропетровська — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Rose des vents Київ ~ 503 км
Білорусь Білорусь Мінськ ~ 973 км
Полтава ~ 212 км
Харків ~ 234 км
Росія Воронеж ~ 583 км Rose des vents
Кіровоград ~ 244 км
Львів ~ 962 км
N Донецьк ~ 258 км
Луганськ ~ 417 км
W    Дніпропетровськ    E
S
Кривий Ріг ~ 148 км
Одеса ~ 470 км
Молдова Кишинів ~ 593 км
Запоріжжя ~ 104 км
Севастополь ~ 541 км
Маріуполь ~ 369 км

Правобережжя[ред.ред. код]

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

  • 1-ий пагорб є місцем закладення Катеринослава 1787 за генеральним планом 1786 Клода Геруа та пізнішим генеральним планом 1792 р. Івана Старова. Сьогодні він містить Нагірний («на горі») й «Лагерний» (Табірний) (сучасний проспект Гагаріна) райони міста.
  • 2-ий пагорб відділений від першого Червоноповстанською балкою, й розташований на захід від нього, й на південь від центру міста; на ньому розміщені колишній катеринославський район Нові плани й проспект Кірова;
  • 3-ій пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою; на ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки — Шляхівка, Солдатська тощо;
  • 4-й пагорб, забудований уже на рубежі XIX–XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою; на ньому розміщувався західний район Катеринослава—Чечелівка, зараз — район просп. С. Нігояна та просп. Петровського

Балки (яри) правобережжя: Червоноповстанська, Рибальська, Аптекарська, Тунельна.

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Старий Дніпро.

Лівобережжя[ред.ред. код]

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. У індустріальному районі й понад Дніпром піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя у АНД районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Шиянка. Шиянка визначає Ігренський острів.

На Дніпрі у межах міста розташовано чимало островів, давній Монастирський, Швецький (помилково Шевський), Свинячий, Пороховий, Кодачек.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Дніпропетровська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 4 13 21 24 25 25 20 12 4 0 12
Середня температура, °C −5,5 −4,1 0,8 9,4 16,0 19,6 21,3 20,6 15,4 8,4 2,5 −2,1 8,5
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 5 11 15 16 15 11 5 1 −3 5
Норма опадів, мм 45 36 34 38 46 59 56 37 36 32 42 52 513
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Dnipropetrovsk/

Історія[ред.ред. код]

Доісторичні часи[ред.ред. код]

Історія міста Дніпропетровська пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпропетровська з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя[ред.ред. код]

У часи Київської Русі вже у ІХ стор. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Монастир тут збудували візантійські монахи ще у 870 р. (?) — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800–1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Також було зруйновано монастир на острові і поселення на острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.

Територія міста належала Запорізькій Січі під час козаччини. У 1635 році побудована польська фортеця Кодак. Та ось у 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного Дніпропетровська існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом.

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли у козацьку добу:

Поселення на території сучасного Дніпропетровська до заснування Катеринослава
План фортеці Кодак (1635)
  • 1500 (або 1550) — торгівельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р. після заснування тут московської колонії та Богородицької фортеці
  • 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода;
  • 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро;
  • 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє)
  • 1635 — поляки заснували фортецю Кодак, поряд виникло містечко — центр Кодацької паланки Запоріжжя. Фортецю було зрито за умовами Прутського трактату 1711 р. Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).
  • 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка (Кіровське));
  • 1650 (або 1660) — відомий Новий Кайдак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губерського міста під назвою Катеринослав-ІІ);
  • 1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)
  • 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;
  • 1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава, який було засновано 1787 р. на горі поруч. Тепер — центр м. Дніпропетровська.
  • 1744 — засновано Мануйлівку (в подальшому — також Поповка);
  • 1760 — ті — відомий хутір Чаплі;
  • 1770 — засновано Сухачовку;
  • 1775 — засновано Діївку;
  • 1776 — засновано Одинківку;
  • 1784 — відома Мандриківка;

В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли у склад Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Новий Кодак[ред.ред. код]

За свідченнями історика XIX ст. Ф. Макаревського, у 1645 р. в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпропетровська.

Наприкінці XVII ст. — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. У 1704 р. біля Нового Кодаку з'явилося нове поселення — Таромське, а пізніше Сухачівка, Половиця, Діївка.

В середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі у 1775 р. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Більше 10 років (з 1776 р. до 1789 р.) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 р. — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII ст. органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х років російська імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 р. вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку Дніпропетровська.

За інерцією з 1785 р. по 1791 р. в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав біля 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Катеринослав[ред.ред. код]

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара.

Дніпропетровськ (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік

Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість.

Катеринослав 1 в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Монумент Катерині II (1840–1920)

Російська імператриця Катерина II мріяла збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпропетровська). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку. 1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — частина Ігрені). У гирлі Сури було засноване колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 р. було засновано с. Краснопілля.

У 17981802 за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарених заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами.

Катеринославський проспект на початку XX століття

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще 1873 р. (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро 1884 року. Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робочі слободи — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо населення в 1865 р. населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 232 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки 1925 р.). Основними етнічними групами були росіяни, євреї та українці.

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів Російської імперії. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст. Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але офіційно місто залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Дніпропетровськ[ред.ред. код]

У 1950-х місто будувалося у соцреалізмі. Пам'ятник Леніну на центральній площі демонтовано під час Революції Гідності 21.02.2014.

Під час революційних подій 1917–1919 рр. місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926[6] р. Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Г. І. Петровського, який був причетним до організації Голодомору 1932–1933 років).

22 червня 1941 р. почалася Німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 р. Дніпропетровськ було окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та сільської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість, що вдалося їй лише частково.

25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ було відвойовано радянськими військами, після чого почалось відродження промисловості, відбудова міста.

Всебічний розвиток міста продовжувався до середини 1980-х, коли настала «перебудова».

Промисловість почала занепадати, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг. З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві окремих багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті окремих вулиць.

У 2011–2013 рр. капітально відремонтовано основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе, проспект им. Газети «Правда», розпочалося будівництво об'їзної дороги, навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Але криза, яка розпочалася в Україні у 2014 р. разом з російською агресією, зашкодила подальшому розвитку країни і міста.

Адміністрація[ред.ред. код]

Складові частини Дніпропетровська

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Дніпропетровська, 2011

Наразі існує розподіл Дніпропетровська на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі Дніпра: Ленінський, Кіровський, Красногвардійський, Жовтневий та Бабушкінський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX столітті Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Кіровський район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно з Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Ленінський) та Фабрично-Чечелівський (у майбутньому Красногвардійський).

Місцевості[ред.ред. код]

Устрій[ред.ред. код]

Органом місцевого самоврядування є Дніпропетровська міська рада, яка обирається раз на 4 роки в кількості 120 депутатів. Наразі вони представлені шістьма партіями: Партія регіонів (89 депутатів), Фронт Змін (8 депутатів), Батьківщина, КПУ, Україна майбутнього, Народна партія.

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складається з 14 членів. Мером Дніпропетровська сьогодні є Галина Булавка від Опозиційного Блоку (в.о.).

Населення[ред.ред. код]

Докладніше у статті Населення Дніпропетровська

Станом на 1 лютого 2015 року населення налічувало 991,5 тис. осіб. Серед міст України Дніпропетровськ посідає 4 місце за чисельністю населення.[7]

Історична динаміка чисельності населення Дніпропетровська:[8][9][10]

рік населення
1840 12 414
1897 112 839
1914 211 100
1926 187 570
1939 526 998
1959 661 547
1970 862 100
1989 1177 897
2001 1065 008
2014 993 094

Національний склад населення Дніпропетровська за даними переписів, %

1926[11] 1939[12] 1959[13] 1989[14] 2001[14]
українці  36,0  54,6  61,5  62,5  72,6
росіяни  31,6  23,4  27,9  31,0  23,5
євреї  26,8  17,9  7,6  3,2  1,0
білоруси  1,9  1,9  1,7    1,0

Економіка[ред.ред. код]

Будучи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям в кінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку 20 століття промисловість продовжувала розвиватись і в 30-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Відділення НБУ у Дніпропетровську

Дніпропетровськ є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проектних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проектування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість придати сучасний вигляд місту з 233-літньою історією. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств. У 1993 році була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5% всієї промислової продукції України.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень, це 30,0% від загального обсягу продукції реалізованої в області.

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9% від загального обсягу виробництва чорної металургії України, в тому числі: труб — 51,4%, сталі — 5,3%, чавуну — 5,0%, прокату — 4,4%, коксу — 4,0%. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпропетровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5%. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпропетровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпропетровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпропетровськ — один з світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проекту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5% обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинути легка промисловість, харчова промисловість та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6% обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпропетровську знаходиться головний офіс найбільшого на Україні банку — ПриватБанку, який входить у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук. Дніпропетровськ неофіційно є бізнес-столицею України. Більшість українських мільйонерів і мільярдерів живуть тут або мають дніпропетровське коріння. За даними статистики за 2011 рік, кожен 1200-й дніпропетровець є мільйонером. Для порівняння: у Донецьку кожен 1700-й, а в Києві 3200-й.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7% загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста складається з продукції підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортуються в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Потяг метро на станції Металургів

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них E50М04. У Дніпропетровську працює п'ять мостів через річку Дніпро. Сучасний Дніпропетровськ є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Також у місті працює Дніпропетровська дитяча залізниця. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпропетровськ є напрями Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Москва. З Дніпропетровська курсують «Столичний експрес» та «Південний експрес».

Центральний міст

Дніпропетровськ-Головний — головна пасажирська залізнична станція.

Дніпропетровський міжнародний аеропорт, розташований всього за 5 км від центру міста, сполучає Дніпропетровськ з найбільшими містами України та світу. 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базується компанія Дніпроавіа, що є головним перевізником регіону.

Дніпропетровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка — море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Дніпропетровський метрополітен — найкоротший у Європі. Має усього 6 станцій. Він з'єднує центральний залізничний вокзал Дніпропетровська із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Комунар. Керівники цього виду транспорту у Дніпропетровську нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпропетровського Метрополітену. У перспективі планується будівництво другої лінії.

Основним видом громадського транспорту у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості. У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з трамваєм. Золоті роки існування дніпропетровського трамваю припадають на 70-80-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. Були закриті 6 маршрутів. У 1948 році у Дніпропетровську з'являється перший маршрут тролейбуса. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася. Тепер в місті працює 17 маршрутів.

Підприємство «Міський електротраспорт» перебуває на грані банкрутства.

Сфера послуг[ред.ред. код]

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, в тому числі 4 210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпропетровську працюють 100 супермаркетів, в тому числі 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис.тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0%). Щодня ринки міста відвідують близько 100 000 покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообороту підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпропетровськ займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [15]

У місті акредитовані або мають філії близько 40 великих державних та приватних банків.

Діє 26 лікарень на 6 520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматолгій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наука[ред.ред. код]

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Бібліотека)
Національний гірничий університет України.

У місті Дніпропетровську функціонують 163 навчальних закладів, до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. В місті, наприклад, є Британська міжнародна школа, юридичний ліцей, українсько-американський ліцей. Крім того, в Дніпропетровську 174 дитячі садки та 34 позашкільних навчальних закладів, у тому числі 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 навчальних закладів міста стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Дніпропетровський вузівський регіон поєднує 38 вищих навчальних закладів. За рейтингом ВНЗ «Топ-200 Україна» Національний гірничий університет зайняв 7 місце, а Дніпропетровський національний університет — 9 міце. Гірничий університет створений у створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Університети

Академії

Інститути

Дніпропетровськ — один із найбільших наукових центрів України. В ньому зосереджено багато науково — дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної Академії Наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У Дніпропетровську друкується більше 45 різних газет і журналів[16]. Серед суспільно-політичних видань відомі «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України»; найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Теленеделя».

11 телеканал вперше вийшов в ефір 6 липня 1994 року. Також працюють компанії 23 канал — СТБ Дніпро, 34 телеканал, Дніпропетровський державний, 27 канал, ІРТ, 9 канал, Домашній очаг.

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 15 всеукраїнських та регіональних радіостанцій: Europa Plus (88.1 MHz), Русское радио (101.1 MHz), Авторадіо (104.8 MHz), Радіо Relax (88.5 MHz), Радио Пятница (101.5 MHz), Радіо Шансон (105.3 MHz), Ретро FM (89,7 MHz), Хіт FM (102.0 MHz), Просто Радіо (105.8 MHz), Радіо Мелодія (90.1 MHz), Europa Plus Дніпропетровськ (102.5 MHz), Radio Roks (90.5 MHz), Радіо ЄС (106.4 MHz), Стильне радіо «Перець FM» (90,9 MHz), Наше радіо (102.9 MHz), Kiss FM (106.8 MHz), Ера FM (91.4 MHz), DJFM (103.3 MHz), Радіо Мікс (107.3 MHz), Люкс FM (100.5 MHz), Улюбене радіо (104,0 MHz), Радіо «Вести» (107.7 MHz).

Культура[ред.ред. код]

Музика, театр і кіно[ред.ред. код]

Дніпропетровськ є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та вищий навчальний заклад музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В міст також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987–1990 та 1999–2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри — Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (з 1918) та Дніпропетровський академічний театр російської драми імені Максима Горького (з 1927). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпропетровська.

Музеї[ред.ред. код]

У місті розташовані чотири музеї. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозілами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. В даний час Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років.

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку ХХ ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

Література[ред.ред. код]

Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпропетровська. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто — це головний літературний осередок регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

Релігія[ред.ред. код]

Дніпропетровськ є центром єпархій УПЦ КП й УПЦ МП. У Дніпропетровську збудовано великий єпархіальний центр. Кафедральним собором є Спасо-Преображенський. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські Єпархіальні Відомості», що видавалися з 1872 року за назвою «Катеринославські Єпархіальні Відомості». Храм Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ розташований по вул. Сташкова.

На розі вул. Лєванєвського та пр. С. Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала іудейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35%, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4% (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпропетровська і України, найвпливовіші бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Олександр Турчинов. 2012 р. у центрі міста відкрито найбільший в світі єврейський центр «Менора» площею 122 000 кв.м. (біля синагоги «Золота троянда»).

Серед найвідоміших культових споруд міста Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Храм святого Йосипа.

Архітектура[ред.ред. код]

Місто проектували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проектами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один з найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті 2 29-поверхових будинків і два 25-поверхових. В центрі Дніпропетровська ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

Панорама старого міста
Панорама старого міста

Спорт[ред.ред. код]

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована у 1918 році і за свою історію встигла здобути Кубок СРСР. Сьогодні клуб грає у Прем'єр-лізі та представляє місто у Лізі Європи. «Дніпро-2» — фарм-клуб команди. У місті народився видатний радянський та український футболіст і тренер Валерій Лобановський.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований у 1939 році. 1966-го року був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» 2008-го року. Крім того в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич» та інші. Відомий також спортивний комплекс Метеор.

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. У 2012 році клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий СК «Дніпропетровські Ракети».

Дніпропетровський авіаційний спортивний клуб базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд по планерному спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Дніпропетровськ має 10 міст-побратимів:

У Дніпропетровську є консульства Вірменії та Туреччини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юлія Рацибарська. Космічна столиця України // radiosvoboda
  2. Дніпропетровськ — космічна столиця України
  3. http://dp.vgorode.ua/news/sobytyia/263440-skolko-ne-khvatylo-dnepropetrovsku-do-zvanyia-horoda-myllyonnyka
  4. Charles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870–1905
  5. Дніпропетровськ — столиця ракетобудування — Дніпропетровськ — космічна столиця
  6. http://www.calendarium.com.ua/ua/katerinoslav_bulo_pereimenovano_v_dnipropetrovsk_1926
  7. Головне управління статистики у Дніпропетровській області. Чисельність населення.
  8. Динаміка чисельності населення міст України 1897–2014
  9. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1813–1913)Общая характеристика динамики численности городского населения России за 1811–1913 гг.
  10. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи. — СПб: тип. Ф. Крайя, 1840
  11. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  12. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Днепропетровск
  13. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год.
  14. а б Романцов В. О. — «Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності»
  15. http://www.informator.dp.ua/news/2013/07/29/dnepropetrovsk-yavlyayetsya-liderom-v-ukraine-po-kolichestvu-torgovyh-ploshchadey/
  16. Перелік друкарських видань Дніпропетровська
  17. Twinning Cities. © 2008 City of Thessaloniki. Процитовано 4 January 2009. 
  18. Žilina – oficiálne stránky mesta: Partnerské mestá Žiliny (Žilina: Official Partner Cities). © 2008 MaM Multimedia, s.r.o.. Процитовано 4 January 2009. 

Література[ред.ред. код]

  • Репан О. А., Старостін В. С., Харлан О. В. Палімпсест. Коріння міста: поселення XVI–XVIII століть в історії Дніпропетровська. — К.: Українські пропілеї, 2008. — 266 с.
  • Історія міста Дніпропетровська. — Д.: Грані, 2006. — 596 с.
  • Дніпропетровськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

Посилання[ред.ред. код]