Дніпро (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дніпропетровськ)
Перейти до: навігація, пошук
Дніпро
Coat of arms of Dnipro.png Flag of Dnipropetrovsk.png
Герб Дніпра Прапор Дніпра
Діловий центр міста
Діловий центр міста
Дніпро на мапі України
Дніпро на мапі України
Розташування міста Дніпро
Основні дані
Інша назва Січеслав (Січослав[1]), Космічна столиця України[2][3]
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Дніпропетровська міська рада
Код КОАТУУ 1210100000
Засноване 1776
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення 983 836 (01.01.2016)[4]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 405 км²
Густота населення 2429 осіб/км²
Поштові індекси 49000-489
Телефонний код +380-56 - для 7-значних,
562 - для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма р. Дніпро, Самара
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпропетровськ
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, тел. +380(56) 745-54-66
Веб-сторінка Міська рада Дніпра
Міський голова Філатов Борис Альбертович

Commons-logo.svg Дніпро у Вікісховищі

Дніпро́ (до 1784 року — Новий Кодак, у 1784—1796 і 1802—1926 роках — Катеринослав, у 1796—1802 роках — Новоросійськ, у 1926—2016 роках — Дніпропетровськ[5]) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області.

Як адміністративний центр приєднаних до Російської імперії земель запорозьких козаків місто було засновано у 1776 р. у пониззі р. Самари і названо Катеринославом, у 1787 році перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею (тепер центр сучасного Дніпра). Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень, у тому числі містечко Новий Кодак.

Катеринослав став адміністративним центром здобутих Катериною II великих територій Південно-Східної України, в тому числі після Кучук-Кайнарджійського договору. Його було початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії[6], після Москви і Санкт-Петербурга. Один з найбільших промислових центрів Радянської України, Дніпропетровськ у XX ст. був одним із ключових центрів ядерної, оборонної та космічної[7] промисловості СРСР. Через свою військову промисловість місто перебувало у статусі закритого до 1990-х років.[Джерело?]

У сучасній Україні, так само як і впродовж своєї попередньої історії, Дніпро лишається одним із її найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. За чисельністю населення Дніпро є четвертим містом в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 2 млн осіб.

Назва[ред.ред. код]

Колишні назви (у хронології): у 16451784 — Новий Кодак, 17841798 — Катеринослав, у 17981802 — Новоросійськ, у 18021918 — Катеринослав, у 19181919 — неофіційно Січеслав (Січослав[1]), у 19191926 — Катеринослав, у 1926—2016 — Дніпропетровськ, від 19 травня 2016 року — Дніпро.

19 травня 2016 року Верховна Рада, відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[8], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я більшовицького революціонера, «всеукраїнського старости» Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів[9]. Постанова набрала чинності з дати її прийняття[10].

1 червня 2016 року Голова Верховної Ради Андрій Парубій підписав постанову про остаточне перейменування Дніпропетровська на Дніпро[11].

2 червня 2016 року постанова була опублікована в газеті «Голос України»[12].

У зв'язку із перейменуванням міста, з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, частина науковців (Українського інституту національної пам'яті) вважає, що ця назва має однаково вимовлятись українською чи російською, або англійською: «Дніпро», «Днипро» «Dnipro».[13] Між тим, мовознавці з таким підходом не згодні, тому транслітерація — «Днипро», так само, як і інших українських топонімів, російською мовою неприпустима, адже для близьких, слов'янських мов застосовується переклад, натомість для англійської транслітерація — «Dnipro» — цілком обґрунтована[14].

Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у статті 133 Конституції України.

Географія[ред.ред. код]

Дніпро розташоване у пiвденно-схiднiй Україні. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Rose des vents Київ ~ 503 км
Білорусь Мінськ ~ 973 км
Полтава ~ 212 км
Харків ~ 234 км
Росія Воронеж ~ 583 км Rose des vents
Кропивницький ~ 244 км
Львів ~ 962 км
N Донецьк ~ 258 км
Луганськ ~ 417 км
W    Дніпро    E
S
Кривий Ріг ~ 148 км
Нікополь ~ 110 км
Одеса ~ 470 км
Молдова Кишинів ~ 593 км
Запоріжжя ~ 104 км
Севастополь ~ 541 км
Маріуполь ~ 369 км

Правобережжя[ред.ред. код]

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

  • 1-ий пагорб є місцем закладення Катеринослава 1787 за генеральним планом 1786 Клода Геруа та пізнішим генеральним планом 1792 р. Івана Старова. Сьогодні він містить Нагірний («на горі») й «Лагерний» (Табірний) (сучасний проспект Гагаріна) райони міста.
  • 2-ий пагорб відділений від першого Довгою (Червоноповстанською) балкою, й розташований на захід від нього, й на південь від центру міста; на ньому розміщені колишній катеринославський район Нові плани й Старий Шлях;
  • 3-ій пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою; на ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки — Шляхівка, Солдатська тощо;
  • 4-ий пагорб, забудований уже на рубежі XIX—XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою; на ньому розміщувався західний район Катеринослава —Чечелівка, зараз — район просп. С. Нігояна та просп. Івана Мазепи

Балки (яри) правобережжя: Довга, Рибальська, Аптекарська, Тунельна.

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Старий Дніпро.

Лівобережжя[ред.ред. код]

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя у АНД районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Шиянка. Шиянка визначає Ігренський острів.

На Дніпрі у межах міста розташовано чимало островів, давній Монастирський, Швецький (помилково Шевський), Свинячий, Пороховий, Кодачек.

Клімат[ред.ред. код]

Для міста характерний степовий тип клімату (Класифікація кліматів Кеппена: BSk). Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. Під час зміни клімату на Землі, клімат міста поступово набуває характеристик середземноморського клімату (Csa) з м'якою, досить вологою зимою і теплим, навіть спекотним, найчастіше посушливим літом.[15] В мiстi в середньому 260 сонячних днiв.

Історія[ред.ред. код]

Доісторичні часи[ред.ред. код]

Історія міста Дніпра пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя[ред.ред. код]

У часи Київської Русі вже у ІХ ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 року(?)  збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — хозарів, печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 13 столітті, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з 16 століття як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.

У 16-18 століттях територія майбутнього міста належала Запорізькій Січі. У 1635 році південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою побудована фортеця Кодак. У 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного міста Дніпра існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом.

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:

Поселення на території сучасного Дніпра до заснування Катеринослава
План фортеці Кодак (1635)
  • 1500 (або 1550) — торгівельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р. після заснування тут московської колонії та Богородицької фортеці
  • 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода;
  • 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро;
  • 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє)
  • 1635 — за ініціативи гетьмана великого коронного Станіслава Конецпольського та відповідної ухвали сейму Речі Посполитої було засновано фортецю Кодак, поряд виникло містечко — пізніше центр Кодацької паланки Запорожжя. Фортецю було зруйновано за умовами Прутського трактату (1711). Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).
  • 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка);
  • 1650 (або 1660) — відомий Новий Кайдак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губерського міста під назвою Катеринослав-ІІ);
  • 1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)
  • 1711 — за умовами Прутського трактату землі Запорожжя опинились під протекторатом Османської імперії
  • 1734 — Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату
  • 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;
  • 1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава (була поглинута останнім), який було вдруге засновано 1787 р. на пагорбі поруч. Тепер — центр м. Дніпра.
  • 1744 — засновано Мануйлівку (в подальшому — також Поповка);
  • 1760 — ті — відомий хутір Чаплі;
  • 1770 — засновано Сухачовку;
  • 1775 — засновано Діївку;
  • 1776 — засновано Одинківку;
  • 1776 - прийнято рішення про будівництво у пониззі Самари (на Кільчені) губернського міста Катеринослав
  • 1784 — відома Мандриківка;

В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано, а землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської і Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Новий Кодак[ред.ред. код]

За свідченнями історика XIX ст. Ф. Макаревського, у 1645 році в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпра.

Наприкінці XVII ст. — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які 1704 отримали статус військової слободи, а пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775). На лівому березі Дніпра навпроти ще з 16 ст. існували поселення при Кам'янському і Обухівському перевозах.

В середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Більше 10 років (1776—1789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII століття органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х років російська імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 р. вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку міста Дніпра.

За інерцією з 1785 р. по 1791 р. в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав біля 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Катеринослав[ред.ред. код]

Монумент Катерині II (1840—1920)

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість.

Катеринослав 1 в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпра). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку. 1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — біля Ігрені). У гирлі Мокрої Сури було заснованое колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 р. було засновано село Краснопілля.

У 17981802 роках за наказом імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ і було центром величезної так званої Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарених заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами.

Дніпро (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік
Катеринославський проспект на початку XX століття

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще 1873 р. (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро 1884 року.


Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо в 1865-му році населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 232 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становилили українці, крім них у Дніпрі проживали росіяни та євреї та інші.[Джерело?]

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст. Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але офіційно місто залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Дніпропетровськ[ред.ред. код]

Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926[18] р. Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Г. І. Петровського, який був причетним до організації Голодомору 1932—1933 років).

У 1950-х місто будувалося у соцреалізмі. Пам'ятник Леніну на центральній площі демонтовано під час Революції Гідності 21.02.2014.

1 вересня 1939 почалася Друга світова війна. 25 серпня 1941 Дніпро на зміну радянським окупантам було окуповане німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість[Джерело?], зруйновані відступаючими радянськими та німецькими військами, що вдалося їй лише частково.

25 жовтня 1943 року місто Дніпро було зайняте радянськими військами, після чого почалась відбудова промисловості і міста загалом.

Зокрема, у 1950-ті було споруджено оплот ракетобудування «Південний машинобудівний завод» (ПМЗ), Придніпровську ГРЕС разом з селищем (пізніше містом) Придніпровськ; згодом — Завод важких пресів, Шинний завод. У місті з 1946 року нарешті проведено лінію міського тролейбуса, відновлено і розширено мережу електричного трамваю. У центральній частині міста було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.

У 1960-ті розпочалося масове житлове будівництво, 5-типоверхова «хрущівська» забудова з'явилась вздовж проспектів Старий Шлях, Гагарина, Слобожанський, вулиць Тітова, Дніпровської тощо. У 1970-ті у Дніпрі впеерше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Тополя», «Перемога», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар», а на початку 1980-х — «Фрунзенський» і «Лівобережний», за рахунок чого можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпровців[Джерело?].

Нетривале пожвавлення розвитку міста відбулося до середини 1980-х, коли настала «перебудова».

Після падіння радянської імперії промисловість занепала, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг. З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті окремих вулиць.

У 2011—2013 роках капітально відремонтовано основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе, проспект Слобожанський, розпочалося будівництво об'їзної дороги, навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей та анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста. 21 лютого 2014 на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності, під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну.[19]

У 2015 було капітально відремонтовано вулицю Робочу і проспект Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпра (згідно вимог законодавства України про декомунізацію)[Джерело?].

29 січня 2016 активістами було демонтовано пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.

19 травня 2016 р. Верховна Рада України на виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прийняла рішення про перейменування Дніпропетровська на Дніпро.

Адміністрація[ред.ред. код]

Устрій[ред.ред. код]

Органом місцевого самоврядування є Дніпропетровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.

Наразі вони представлені п'ятьма партіями: «Опозиційний блок» (25 депутатів), «УКРОП» (21 депутат), «Громадська сила» (7 депутатів), «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» (6 депутатів), «Об'єднання „Самопоміч“» (5 депутатів).

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складається з 14 членів. Міським головою Дніпра за результатами 2-го туру місцевих виборів 2015 є Борис Філатов від партії «УКРОП».

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Дніпра, 2011

Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі р. Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX столітті Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно з Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (у майбутньому Чечелівський).

Місцевості[ред.ред. код]

Файл:Dnipro dstr.png
Складові частини м. Дніпра

Населення[ред.ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1840 12 414
1897 112 839 +809.0%
1914 211 100 +87.1%
1926 187 570 −11.1%
1939 526 998 +181.0%
1959 661 547 +25.5%
1970 862 100 +30.3%
1989 1 177 897 +36.6%
2001 1 065 008 −9.6%
2014 993 094 −6.8%
[20][21][22]
Докладніше у статті Населення Дніпра

Станом на 1 лютого 2015 року населення налічувало 991,5 тис. осіб. Серед міст України Дніпро посідає 4 місце за чисельністю населення.[23]

Національний склад населення Дніпра за даними переписів, % : 1897 українцi — 19 %, росiяни — 56 %.

1926[24] 1939[25] 1959[26] 1989[27] 2001[27]
українці  36,0  54,6  61,5  62,5  72,6
росіяни  31,6  23,4  27,9  31,0  23,5
євреї  26,8  17,9  7,6  3,2  1,0
білоруси  1,9  1,9  1,7    1,0

Економіка[ред.ред. код]

Будучи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям в кінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку 20 століття промисловість продовжувала розвиватись і в 30-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Відділення НБУ у Дніпрі

Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проектних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проектування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість придати сучасний вигляд місту з 233-літньою історією. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств. У 1993 році була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень, це 30,0 % від загального обсягу продукції реалізованої в області.

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України, в тому числі: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпропетровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпропетровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпропетровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпро— один з світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проекту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинути легка промисловість, харчова промисловість та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпрі знаходиться головний офіс найбільшого в Україні банку — ПриватБанку, який входить у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук. Дніпро неофіційно є бізнес-столицею України. Більшість українських мільйонерів і мільярдерів живуть тут або мають дніпровське коріння. За даними статистики за 2011 рік, кожен 1200-й дніпропетровець був мільйонером. Для порівняння: у Донецьку кожен 1700-й, а в Києві 3200-й.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста складається з продукції підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортуються в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Потяг метро на станції Металургів

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них E50М04. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро. Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Також у місті працює Дніпропетровська дитяча залізниця. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро є напрями Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Москва. З Дніпра курсували «Столичний експрес»[28]та «Південний експрес» (останній — до 2014 р.). З 2012 року курсують швидкісні електропотяги Інтерсіті+ сполученням «Дніпро — Київ», а також транзитні — «Запоріжжя — Дніпро — Київ» та «Покровськ — Дніпро — Київ».

Центральний міст

Дніпропетровськ-Головний — головна пасажирська залізнична станція.

Дніпропетровський міжнародний аеропорт, розташований всього за 15 км від центра міста, сполучає Дніпро (станом на 2016 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Стамбул, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Турції (Анталья), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базується компанія Дніпроавіа, що є головним перевізником регіону.

Дніпропетровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка — море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Дніпропетровський метрополітен, який став до ладу 1996 р. — найкоротший у Європі. Має усього 6 станцій. Він з'єднує центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський (кол."Комунар"). Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпропетровського метрополітену. Будівництво лінії від вокзалу до центра міста вже майже 20 років знаходиться у замороженому стані. У перспективі також планується будівництво другої лінії.

Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.

У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамваю припадають на 70-80-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. Були закриті 6 маршрутів.

У 1948 році у Дніпропетровську з'являється перший маршрут тролейбуса. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, були закриті маршрути № 13 (Центр-ж/м Комунар), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактна мережа на них демонтована. Тепер в місті працює 17 маршрутів.

Підприємство «Міський електротраспорт» перебуває на грані банкрутства.

Сфера послуг[ред.ред. код]

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, в тому числі 4 210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, в тому числі 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис.тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 000 покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообороту підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [29]

У місті акредитовані або мають філії близько 40 великих державних та приватних банків.

Діє 26 лікарень на 6 520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматолгій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наука[ред.ред. код]

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Бібліотека)
Національний гірничий університет України.

У місті Дніпро функціонують 163 навчальних закладів, до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. В місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи — Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних навчальних закладів, у тому числі 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 навчальних закладів міста стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Дніпровський вузівський регіон поєднує 38 вищих навчальних закладів. За рейтингом ВНЗ «Топ-200 Україна» Національний гірничий університет зайняв 7 місце, а Дніпропетровський національний університет — 9 міце. Гірничий університет створений у створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Університети

Академії

Інститути

Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. В ньому зосереджено багато науково — дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної Академії Наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У Дніпрі друкується більше 45 різних газет і журналів[30]. Серед суспільно-політичних видань відомі «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица» «Зоря»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України»; найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Теленеделя».

11 телеканал вперше вийшов в ефір 6 липня 1994 року. Також працюють компанії 23 канал — СТБ Дніпро, 34 телеканал, 51 телеканал (Дніпровський державний телеканал), 27 канал, ІРТ, 9 канал, Домашній очаг, та ін..

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 23 всеукраїнські та регіональні радіостанції: «УР-1» (87.5 MHz), «NRJ» (88.1 MHz), «Relax FM» (88.5 MHz), «Ретро FM» (89.7 MHz), «Радіо Мелодія» (90.1 MHz), «Радіо РОКС Україна» (90.5 MHz), «Перець FM» (90.9 MHz), «Ера FM» (91.4 MHz), «Люкс FM» (100.5 MHz), «Русское Радио Україна» (101.1 MHz), «Радіо П'ятниця» (101.5 MHz), «Хіт FM» (102.0 MHz), «Європа Плюс Дніпро» (102.5 MHz), «Наше радіо» (102.9 MHz), «DJ FM» (103.3 MHz), «Улюблене радіо» (104.0 MHz), «Авторадіо-Україна» (104.8 MHz), «Шансон» (105.3 MHz), «Просто Раді.О» (105.8 MHz), «Європейська станція» (106.4 MHz), «Kiss FM» (106.8 MHz), «Радіо Mix» (107.3 MHz) та «Радио Вести» (107.7 MHz).

Культура[ред.ред. код]

Музика, театр і кіно[ред.ред. код]

Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та вищий навчальний заклад музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри — Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (з 1918) та Дніпропетровський академічний театр російської драми імені Максима Горького (з 1927). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.

Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра[31], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard.

Музеї[ред.ред. код]

У 2015 міська рада вирішила, що місто назване на честь Апо́стола Петра, учня Ісуса Христа, першого Папи Римського.[32]
Докладніше: Музеї Дніпра

У місті розташовані чотири музеї. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозілами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. В даний час Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років.

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку ХХ ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

Література та книжкова культура[ред.ред. код]

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

Релігія[ред.ред. код]

Дніпро є центром єпархій УПЦ КП й УПЦ МП. У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова.

На розі вул. Лєванєвського та пр. С. Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала іудейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, найвпливовіші бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук. 2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».

Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.

Архітектура[ред.ред. код]

Дніпро. Характеристика забудови
Палац праці — шедевр радянського конструктивізму. Нині перебуває у запустінні

Місто проектували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проектами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті 2 29-поверхових будинків і два 25-поверхових. В центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

Панорама старого міста

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт Дніпра

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована 1918 року і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Сьогодні клуб грає у Прем'єр-лізі та представляє місто у Лізі Європи, фіналіст Ліги Європи 2014/15 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубок Європейських Чемпіонів) 1985, 1990 рр. «Дніпро-2» — фарм-клуб команди.

Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015 рр. Фіналіст Кубку України — 1995, 1997, 2004 рр.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. 1966-го був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» 2008-го року. Крім того в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс Метеор.

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий СК «Дніпропетровські Ракети».

Дніпропетровський авіаційний спортивний клуб базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Дніпро має 10 міст-побратимів[Джерело?]:

У Дніпрі є консульства Вірменії та Туреччини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б В. А. Смолій Історія українського козацтва: нариси у двох томах. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. — Т. 2. — С. 554. — ISBN 966-518-348-6.
  2. Юлія Рацибарська. Космічна столиця України // radiosvoboda
  3. Дніпропетровськ — космічна столиця України
  4. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  5. Рада перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро — BBC Україна, 19 травня 2016
  6. Charles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905
  7. Дніпропетровськ — столиця ракетобудування — Дніпропетровськ — космічна столиця
  8. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного ... | від 09.04.2015 № 317-VIII. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 2016-05-24. 
  9. Рада перейменувала Дніпропетровськ. Українська правда. Процитовано 2016-05-19. 
  10. Проект Постанови про перейменування міста Дніпропетровська Дніпропетровської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 2016-05-19. 
  11. Голова Верховної Ради України підписав постанову про остаточне перейменування Дніпропетровська на Дніпро. 
  12. Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області… http://www.golos.com.ua/article/270080
  13. В'ятрович: російською нова назва Дніпропетровська пишеться Днипро — Українська правда
  14. «Дніпро» — «Днепр», інакше це буде породжувати безграмотність. Транслітерація назви міста
  15. The climate of Ukraine is changing and more and more begins to resemble a Greek
  16. NowData – NOAA Online Weather Data. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано June 7, 2015. 
  17. http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Dnipropetrovsk/. Процитовано 23 May 2016. 
  18. http://www.calendarium.com.ua/ua/katerinoslav_bulo_pereimenovano_v_dnipropetrovsk_1926
  19. В Днепропетровске около часа ночи снесли памятник Ленину
  20. Динаміка чисельності населення міст України 1897—2014
  21. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1813—1913) Общая характеристика динамики численности городского населения России за 1811—1913 гг.
  22. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи. — СПб: тип. Ф. Крайя, 1840
  23. Головне управління статистики у Дніпропетровській області. Чисельність населення.
  24. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  25. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Днепропетровск
  26. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год.
  27. а б Романцов В. О. — «Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності»
  28. За період курсування (в 2003 році) „Столичний експрес” №165/166 Київ-Дніпропетровськ перевіз понад 67 тисяч пасажирів. 
  29. http://www.informator.dp.ua/news/2013/07/29/dnepropetrovsk-yavlyayetsya-liderom-v-ukraine-po-kolichestvu-torgovyh-ploshchadey/
  30. Перелік друкарських видань Дніпра
  31. http://muzmapa.in.ua/dnipro-top/
  32. Міська рада Дніпропетровська вирішила, що місто назване на честь апостола Петра
  33. Twinning Cities. © 2008 City of Thessaloniki. Процитовано 4 January 2009. 
  34. Žilina – oficiálne stránky mesta: Partnerské mestá Žiliny (Žilina: Official Partner Cities). © 2008 MaM Multimedia, s.r.o.. Процитовано 4 January 2009. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]