Вільний від біклік граф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У теорії графів ві́льний від t-біклі́к граф — граф, у якому немає повних двочасткових графів із 2t вершинами Kt,t як підграфів. Сімейство графів є вільним від біклік, якщо існує число t таке, що всі графи в сімействі вільні від t-біклік. Сімейства вільних від біциклів графів утворюють один із найзагальніших типів сімейств розріджених графів. Вони виникають у задачах інцидентності в комбінаторній геометрії, а також використовуються в теорії параметричної складності[en].

Властивості

[ред. | ред. код]

Розрідженість

[ред. | ред. код]

За теоремою Коварі — Сос — Турана, будь-який вільний від t-біциклів граф із n вершинами має O(n2 − 1/t) ребер, тобто, граф істотно рідкший, ніж щільний граф[1]. З іншого боку, якщо сімейство графів визначене забороненими підграфами або замкнуте відносно операції взяття підграфа і не включає щільних графів довільно великого розміру, воно має бути вільним від t-біклік для деякого t, інакше, сімейство має включати довільно великі щільні повні двочасткові графи.

Щодо нижньої межі Ердеш, Хайнал і Муун[2] висловили припущення, що будь-який максимальний вільний від t-біклік двочастковий граф (до якого не можна додати ребро без створення t-бікліки) має принаймні (t − 1)(n + mt + 1) ребер, де n та m — число вершин у кожній частці графа[3].

Зв'язок з іншими типами сімейств розріджених графів

[ред. | ред. код]

Граф із виродженням d є обов'язково вільним від (d + 1)-біклік. Крім того, сімейство вільних від бікліків графів має бути ніде не щільним, що означає, що для будь-якого числа k існує граф, який не є k-неглибоким мінором будь-якого графа зі сімейства. Зокрема, якщо існує граф з n вершинами, який не є 1-неглибокими мінором, то сімейство має бути вільним від n-біклік, оскільки всі графи з n вершинами є 1-неглибокими мінорами графа Kn,n. Отже, вільні від біклік сімейства графів уніфікують два з найзагальніших класів розріджених графів[4].

Застосування

[ред. | ред. код]

Дискретна геометрія

[ред. | ред. код]

У комбінаторній геометрії багато типів графів інцидентності завідомо вільні від біклік. Наприклад, граф інцидентності скінченної множини точок і прямих на евклідовій площині завідомо не містить підграфа K2,2[5].

Параметризована складність

[ред. | ред. код]

Вільні від біклік графи використовують у теорії параметризованої складності[en] для розробки алгоритмів, ефективних для розріджених графів із досить малими вхідними параметрами. Зокрема, пошук домінівної множини розміром k на вільних від t-біклік графах є фіксовано-параметризовано розв'язною задачею, якщо використати параметр k + t, навіть попри те, що існують вагомі підстави, що це неможливо, якщо використовувати тільки параметр k без t. Ті ж результати істинні для багатьох варіантів задачі про домінівну множину[4]. Перевірка, чи має домінівна множина розмір не більше k можна також перетворити на іншу перевірку з тією ж параметризацією застосуванням низки вставок і видалень вершин, зберігаючи властивість домінування[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Kővári, T. Sós, Turán, 1954. Ця праця розглядає число ребер вільних від біклік графів, але стандартне застосування ймовірнісного методу переносить ті самі межі на довільні графи.
  2. Erdős, Hajnal, Moon, 1964.
  3. Erdős, Hajnal, Moon, 1964, с. 1107–1110.
  4. а б Telle, Villanger, 2012, с. 802–812.
  5. Kaplan, Matoušek, Sharir, 2012, с. 499–517.
  6. Lokshtanov, Mouawad, Panolan, Ramanujan, Saurabh, 2015, с. 506–517.

Література

[ред. | ред. код]
  • T. Kővári, V. T. Sós, P. Turán. On a problem of K. Zarankiewicz // Colloquium Math.. — 1954. — Т. 3. — С. 50–57.
  • P. Erdős, A. Hajnal, J. W. Moon. A problem in graph theory // The American Mathematical Monthly. — 1964. — Т. 71. — С. 1107–1110. — DOI:10.2307/2311408.
  • Jan Arne Telle, Yngve Villanger. Algorithms – ESA 2012: 20th Annual European Symposium, Ljubljana, Slovenia, September 10–12, 2012, Proceedings / Leah Epstein, Paolo Ferragina. — Springer, 2012. — Т. 7501. — С. 802–812. — (Lecture Notes in Computer Science) — DOI:10.1007/978-3-642-33090-2_69.
  • Haim Kaplan, Jiří Matoušek, Micha Sharir. Simple proofs of classical theorems in discrete geometry via the Guth–Katz polynomial partitioning technique // Discrete and Computational Geometry. — 2012. — Т. 48, вип. 3. — С. 499–517. — arXiv:1102.5391. — DOI:10.1007/s00454-012-9443-3.. Дивіться, зокрема, лему 3.1 і зауваження після леми.
  • Daniel Lokshtanov, Amer E. Mouawad, Fahad Panolan, M. S. Ramanujan, Saket Saurabh. Algorithms and Data Structures: 14th International Symposium, WADS 2015, Victoria, BC, Canada, August 5-7, 2015, Proceedings / Frank Dehne, Jörg-Rüdiger Sack, Ulrike Stege. — Springer, 2015. — Т. 9214. — С. 506–517. — (Lecture Notes in Computer Science) — DOI:10.1007/978-3-319-21840-3_42.