Вірш-пейзаж

"Пейзажна лірика" — умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної.

У різні культурно-історичні епохи вірш-пейзаж посідав не однакове місце в поезії. Був майже відсутній у добу класицизму, натомість набув особливого поширення в період романтизму.

В українській ліриці вірш-пейзаж — один із основних жанрів, зазнавав емоційної інтимізації:

Падає з дерев пожовкле листя,

День уже в обіди догорів, —

Кажуть, що вночі на передмістя

Осінь приблукала з хуторів.

В центрі вона буде завтра ранком,

Повагом вступаючи туди…

Що ж! Приходь, задумлива селянко, —

Я тебе побачити радий (Є. Плужник).

Жанр віршів-пейзажів набув широкого розповсюдження у Китаї, у рамках філософсько-естетичної концепції шань-шуй ("гори-води"). Окремим напрямком, наближенішим до людської діяльності, стала поезія тянь-юань (田園, "ниви-сади": див. Fields and Gardens poetry^[en]). Подальшу інформацію можна зокрема знайти у статті Китайська поезія періоду Тан.