ГЕС-ГАЕС Круачан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС-ГАЕС Круачан
Верхній резервуар ГАЕС (на задньому плані нижній резервуар - озеро Лох-Ейв)
56°24′23″ пн. ш. 5°06′47″ зх. д. / 56.40638889002777745° пн. ш. 5.11305556002777806° зх. д. / 56.40638889002777745; -5.11305556002777806Координати: 56°24′23″ пн. ш. 5°06′47″ зх. д. / 56.40638889002777745° пн. ш. 5.11305556002777806° зх. д. / 56.40638889002777745; -5.11305556002777806
Країна Велика Британія Велика Британія
Адмінодиниця Аргайл-і-Б'ют
Стан діюча
Річка озеро Лох-Ейв, струмки масиву Бен-Круачан
Каскад Ben Cruachan Hydro Electric Schemed[1] і Sloy-Awe Hydro-Electric Power Schemed[2]
Початок будівництва 1959
В експлуатації з 3 січня 1966[3]
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19651967
Основні характеристики
Установлена потужність 440 (турбінний режим) / 480 (насосний режим)  МВт
Тип ГЕС гідроакумулююча
Розрахований напір 396  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс, оборотні
Кількість та марка турбін 4
Витрата через турбіни 200 (турбінний режим) / 167 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 4
Потужність гідроагрегатів 4х110 (турбінний режим) / 4х120 (насосний режим)  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна контрфорсна
Висота греблі 46  м
Довжина греблі 311  м
ЛЕП 275
Власник Scottish Power
Сайт visitcruachan.co.uk
ГЕС-ГАЕС Круачан. Карта розташування: Велика Британія
ГЕС-ГАЕС Круачан
ГЕС-ГАЕС Круачан
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС-ГАЕС Круачан у Вікісховищі

ГЕС-ГАЕС Круачан (англ. Cruachan Power Station) — гідроелектростанція в центральній частині Шотландії, на заході Грампіанських гір.

Верхній резервуар станції створили на струмку, який стікає з південного схилу гірського масиву Бен-Круачан у озеро Лох-Ейв (через річку Ейв має сток у затоку Атлантичного океану Loch Etive). Для цього звели бетонну контрфорсну греблю висотою 46 метрів та довжиною 311 метрів, на спорудження якої пішло 116 тис. м3 матеріалу.[4] В результаті утворилась водойма із об'ємом 10 млн м3, яка може забезпечувати роботу ГАЕС протягом до 22 годин. Хоча основною функцією комплексу є гідроакумуляція, проте до сховища Бен-Круачан за допомогою водозбірної мережі тунелів та труб загальною довжиною 19 км збирається вода з місцевих струмків. Це дозволяє виробляти 10 % електроенергії за рахунок природного припливу.

Як нижній резервуар використовується згадане вище озеро Лох-Ейв, при цьому різниця у висоті між водоймами складає 396 метрів. Із верхнім резервуаром машинний зал з'єднують дві напірні шахти, із нижнім — тунель довжиною 0,9 км та діаметром 7 метрів.

Машинний зал станції споруджений у підземному виконанні та має розміри 91,5х21,5 метра при висоті 38 метрів. Крім того, поряд розташований менший зал для трансформаторного обладнання. Доступ до них здійснюється з поверхні через тунель довжиною 1 км перетином 7,3х4 метри. Всього при спорудженні ГАЕС знадобилась виїмка 220 тис. м3 скельного матеріалу.

Основне обладнання станції становлять чотири оборотні турбіни типу Френсіс одиничною потужністю до 110 МВт у турбінному режимі та до 120 МВт у насосному режимі. ГАЕС може вийти на повну потужність за дві хвилини, або навіть за 30 секунд при застосуванні стисненого повітря для прокручування лопатей турбін.

Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 275 кВ[5][6].

У 2014 році власник станції компанія Scottish Power оголосила про плани збільшення її потужності більш ніж у 2 рази — до 1040 МВт[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://canmore.org.uk/site/164447/cruachan-power-station
  2. https://www.sserenewables.com/hydro/sloy-awe/
  3. Renewable Energy Planning Database
  4. Ben Cruachan, Dam | Canmore. canmore.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  5. Engineering Timelines - Cruachan Hydroelectric Scheme. www.engineering-timelines.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 5 серпня 2017.
  6. CRUACHAN POWER STATION: SITE INFORMATION (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2015.
  7. Cruachan hydro power station output 'could double'. BBC News (брит.). 11 лютого 2014. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.