ГЕС Лануза
| ГЕС Лануза | |
|---|---|
| 42°43′42″ пн. ш. 0°18′21″ зх. д. / 42.72836111113877422° пн. ш. 0.30594444447221775° зх. д.Координати: 42°43′42″ пн. ш. 0°18′21″ зх. д. / 42.72836111113877422° пн. ш. 0.30594444447221775° зх. д. | |
| Країна |
 Іспанія |
| Стан | діюча |
| Річка | Гальєго |
| Каскад | каскад на Гальєго |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1978 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 52 МВт |
| Середнє річне виробництво | 98 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 187 м |
| Характеристики обладнання | |
| Витрата через турбіни | 34,3 м³/с |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | аркова |
| Висота греблі | 80 м |
| Довжина греблі | 176 м |
| Власник | Acciona |
  ГЕС Лануза | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Лануза (ісп. Lanuza) — гідроелектростанція на північному сході Іспанії. Знаходячись між ГЕС Сальєнт (вище по течії) та ГЕС Б'єскас II, входить до складу каскаду на річці Гальєго (дренує південний схил Піренеїв та через Ебро, в яку впадає зліва у Сарагосі, належить до басейну Балеарського моря).
З метою накопичення ресурсу для іригації на Гальєго звели аркову греблю Лануза висотою 80 метрів та довжиною 176 метрів, яка потребувала для свого спорудження 65 тис. м3 матеріалу[1]. Вона утримує водосховище об'ємом 64 млн м3, від якого починається дериваційний тунель до машинного залу ГЕС Лануза. Він прямує через гірський масив лівобережжя Гальєго та на своєму шляху приймає додатковий ресурс із бічного водозбірного тунелю, що транспортує воду зі сточища Ріо Кальдарес (ліва притока Гальєго, яка впадає у наступне після Лануза водосховище Бубал).
Машинний зал станції, розташований у долині Гальєго біля селища Ескаррилья, має обладнання загальною потужністю 52 МВт, яке при напорі у 187 метрів забезпечує виробництво 98 млн кВт·год електроенергії на рік.
Можливо також відзначити, що режим перепуску води з водосховища Лануза визначається передусім потребами у зрошуванні[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 19 серпня 2017.
- ↑ FRANCISCO GALÁN SORALUCE CENTRALES HIDROELÉCTRICAS Y PRESAS DEL ALTO ARAGÓN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2021.