ГЕС Рукуе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Рукуе
37°21′37″ пд. ш. 71°51′56″ зх. д. / 37.36036800002777625° пд. ш. 71.86567100002778830° зх. д. / -37.36036800002777625; -71.86567100002778830Координати: 37°21′37″ пд. ш. 71°51′56″ зх. д. / 37.36036800002777625° пд. ш. 71.86567100002778830° зх. д. / -37.36036800002777625; -71.86567100002778830
Країна Чилі Чилі
Адмінодиниця Біобіо
Стан діюча
Річка Laja
Каскад каскад на Laja
В експлуатації з 1998
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1998
Основні характеристики
Установлена потужність 178,4  МВт
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 140  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 2
Витрата через турбіни 2х65  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 2
Потужність гідроагрегатів 2х89  МВт
Власник Colbun
Оператор Colbun S.A.d
ГЕС Рукуе. Карта розташування: Чилі
ГЕС Рукуе
ГЕС Рукуе
Мапа
Мапа

ГЕС Рукуе (ісп. Central hidroeléctrica Rucúe) — гідроелектростанція в центральній частині Чилі у регіоні Біобіо (VIII Регіон). Знаходячись між ГЕС Антуко (вище за течією) та ГЕС Quilleco, входить до складу каскаду у сточищі річки Laja, яка дренує однойменне озеро та впадає праворуч у другу за довжиною річку країни Біобіо (досягає Тихого океану в місті Консепсьйон).

Долину Laja перекрили греблею довжиною понад 1 км, яка відводить ресурс до прокладеного по лівобережжю каналу. Він має довжину приблизно 18 км, включаючи ділянку акведуку в 0,4 км, перекинуту над долиною річки Rucue (ліва притока Laja). Наприкінці канал переходить у водоводи довжиною 0,4 км, які подають ресурс до машинного залу, обладнаного двома турбінами типу Френсіс потужністю по 89 МВт, що працюють при напорі у 140 метрів.

Відпрацьована вода потрапляє в підвідний дериваційний канал наступної ГЕС (з якого в разі потреби може скидатись до річки).[1][2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Catastro de centrales y proectos energeticos (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2017.
  2. Rucue Hydroelectric Power Plant Chile - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 8 квітня 2018.