ГЕС Туматумарі
| ГЕС Туматумарі | |
|---|---|
| 5°21′44″ пн. ш. 59°00′05″ зх. д. / 5.36238888891667820° пн. ш. 59.001388888916771691° зх. д.Координати: 5°21′44″ пн. ш. 59°00′05″ зх. д. / 5.36238888891667820° пн. ш. 59.001388888916771691° зх. д. | |
| Країна |
 Гаяна |
| Стан | у неробочому стані |
| Річка | Потаро |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1957 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 1,5 МВт |
| Розрахований напір | 3,6 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Витрата через турбіни | 2х16 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х0,75 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна + кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 5 м |
| Довжина греблі | 226 + 38 м |
  ГЕС Туматумарі | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Туматумарі — гідроелектростанція у центральній частині Гаяни, за три з половиною сотні кілометрів на південний захід від столиці країни міста Джорджтаун. Розрахована на використання ресурсу з річки Потаро, яка починається в горах Серра-Пакарайма на кордоні з Бразилією та є лівою притокою Ессекібо (найбільша річка країни, має північний напрямок течії та впадає до Атлантичного океану за два десятки кілометрів на північний захід від столиці). Перша й найпотужніша, станом на середину 2010-х, ГЕС в історії країни.
Для роботи станції організували відведення води з Потаро перед порогом Туматумарі, на якому відбувається падіння на 3,6 метра. Між лівим берегом і острівцем, що лежить у руслі, звели бетонну секцію завдовжки 98 метрів з сімома водопропускними шлюзами, тоді як праву протоку перекрила бетонна водозливна споруда завдовжки 128 метрів. Крім того, на правобережжі між завершенням бетонної греблі та машинним залом звели кам'яно-накидну секцію довжиною 38 метрів. Висота описаної комбінованої греблі становила майже 5 метрів. У машинному залі встановили дві турбіни типу Френсіс потужністю по 0,75 МВт, відпрацьована якими вода поверталась у річку по відвідному каналу завдовжки 120 метрів та завширшки 15 метрів.
Проєкт реалізувала у 1957 році гірничорудна компанія British Guiana Consolidated Goldfields, яка розраховувала використовувати вироблену тут електроенергію для живлення двох драг на рудниках Туматумарі та Конаварук. Втім, уже невдовзі після введення станції в експлуатацію, у 1959-му, через тривалий страйк ГЕС припинила свою роботу. Знову вона стала до ладу вже після здобуття Гаяною незалежності, у 1969-му (за іншими даними в 1976-му), після чого протягом певного часу станція працювала однією турбіною для задоволення місцевих потреб. У 1987-му ГЕС знову зупинилась, тепер уже щонайменше на кілька десятиліть, а її обладнання було частково вандалізоване.
Станом на середину 2010-х років існували плани відновлення станції Туматумарі з прокладанням від неї ЛЕП завдовжки 30 км та заміною гідроагрегатів на два нових потужністю по 1,1 МВт. Також буде потрібно відновити зруйновану секцію греблі завдовжки майже 90 метрів.[1][2][3]
Можливо також відзначити, що Гаяна володіє вельми значним гідроенергетичним потенціалом, наприклад, існує проєкт спорудження станцій потужністю кілька тисяч МВт для експорту електроенергії до Бразилії.[4] У більш близькій перспективі обговорюється створення ГЕС Amaila Falls потужністю 160 МВт. Втім, станом на середину 2010-х країна по суті не мала діючих ГЕС.
- ↑ Administrator. Hydropower. gea.gov.gy (en-gb) . Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
- ↑ Start of planned rehab of Tumatumari hydropower plant awaits environmental assessment. Stabroek News (амер.). 3 червня 2017. Процитовано 27 вересня 2018.
- ↑ Environmental Protection Agency Guyana. www.epaguyana.org (en-gb) . Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
- ↑ Renewable Energy Policy Brief GUYANA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2018.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |