Гаяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кооперативна Республіка Гаяна
Co-operative Republic of Guyana

Прапор Герб
Девіз: One people, one nation, one destiny
Один народ, одна нація, одна доля
Гімн: "Dear Land of Guyana, of Rivers and Plains"
Розташування Гаяни
Столиця
(та найбільше місто)
Джорджтаун
6°49′ пн. ш. 58°09′ сх. д. / 6.817° пн. ш. 58.150° сх. д. / 6.817; 58.150
Офіційні мови англійська мова
Державний устрій Парламентсько-президентська республіка
 - Президент Доналд Рамотар
Незалежність  
 - від Великої Британії 26 травня 1966 
 - Республіка 23 лютого 1970 
Площа
 - Загалом 214 969 км² (84)
 - Води (%) 8,4
Населення
 - оцінка 2005 р. 801 194 (162)
 - перепис 2002 р. 751 223
 - Густота 3 5/км² (217)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $3,489 мільярдів (157)
 - На душу населення $4,612 (106)
ІРЛП  (2003) Green Arrow Up.svg 0,720 (medium) (107)
Валюта Гаянський долар (GYD)
Часовий пояс  (UTC-4)
Домен інтернету .gy
Телефонний код +592

Гая́на[1], також Гайа́на[2][3], Ґайа́на[4], Ґая́на[5] (англ. Guyana [ɡaɪˈænə]), Кооперати́вна Респу́бліка Гаяна (англ. Co-operative Republic of Guyana) — держава в Південній Америці, омивається на півночі Атлантичним океаном, межує на сході із Суринамом, півдні та південному-сході з Бразилією, північному-заході з Венесуелою. Площа країни 214 969 км². Столиця і найбільше місто — Джорджтаун. Офіційна мова — англійська. На південноамериканському материку Гаяна — єдина англомовна країна і єдиний член британської Співдружності націй.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва «Гаяна» походить від Гвіани, оригінальної назви регіону, який раніше включав Гаяну (Британська Гвіана), Суринам (голландська Гвіана), французьку Гвіану, частину Колумбії, Венесуели і Бразилії. За даними Оксфордського словника англійської мови, Гаяна є похідним від індіанського мови і означає «земля великої води».[6]

Історія[ред.ред. код]

Guiana's.jpg
Карта Британської Гвіани

Перші люди проникли на територію Гаяни з Центральної Америки близько 35000 років тому. Це були нащадки вихідців з Азії, що розселялися по американському континенту з півночі на південь. Хоча на інших територіях Північної і Південної Америки незабаром виникли потужні цивілізації, індіанське населення в Гаяні залишалося відносно примітивним. До моменту відкриття Америки Христофором Колумбом на території Гаяни населення ділилося на дві великі групи: араваки, які жили на узбережжі, і кариби, що займали внутрішні простори. У спадок від корінних жителів дісталося саме слово «Гаяна», яким позначали регіон, що включав існуючі в даний час Гаяну, Суринам і Французьку Гвіану. Значення цього слова — «земля води» — вказує на численні водні потоки, що перетинають територію країни.

Перші європейські поселення на території Гаяни заснували голландці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії в кінці XVI століття і на початку XVII століття стали однією з головних комерційних держав, яка торгувала з англійськими та французькими колоніями на Малих Антильських островах. У 1616 році з'явилося перше голландське поселення в Гаяні — факторія в 25 км вгору від гирла по річці Ессекібо. Незабаром з'явилися й інші поселення, як правило, на великих річках в кількох кілометрах від узбережжя. Вихідним завданням цих поселень була торгівля з місцевим населенням, але незабаром голландці змінили мету і стали брати під контроль території, як і інші європейські держави в цьому регіоні. Хоча Гаяну вважала своєю Іспанія і періодично надсилала загони, голландці отримали над нею контроль на початку XVII століття. У 1648 році суверенітет голландців був офіційно підтверджений Мюнстерським мирним договором.

Хоча голландські колонізатори спочатку були орієнтовані на торгівлю в Карибському регіоні, незабаром їх основною метою стало виробництво зернових. Всезростаюча важливість сільського господарства характеризується показниками експорту: в 1623 році Ессекібо поставила 15 тонн тютюну. Зі збільшенням сільськогосподарських площ в колоніях виявилася нестача робочої сили. Корінне населення було погано пристосоване до роботи на плантаціях, крім того, індіанці масово вимирали від хвороб, завезених європейцями. Внаслідок цього Голландська Вест-Індська компанія вдалася до завезення африканських рабів, які швидко стали ключовим елементом місцевої економіки. До 1660 року кількість рабів становило 2500 осіб; корінне населення оцінювалося в 50000, при цьому більшість індіанців поселилося вглиб материка. Незважаючи на важливість для економіки, умови праці рабів були суворими. Смертність серед них сягала високої величини, а важкі умови життя приводили до частих повстань.

Бажаючи привернути більше поселенців, в 1746 році голландська адміністрація дозволила селитися біля ріки Демерара іммігрантам з Великобританії. Британські плантатори на Малих Антильських островах страждали від виснаження ґрунту і багато з них переселилося в голландські колонії, які пропонували родючі землі і обіцянку права власності на ділянки. Приплив британців був настільки великий, що до 1760 року вони склали більшість населення Демерари. До 1786 року внутрішні справи колонії перейшли під британський контроль.

Каталізатором формального переходу Гаяни під британське управління стала Французька революція і наполеонівські війни. У 1795 році Франція окупувала Нідерланди. Великобританія оголосила війну Франції і в 1796 році направила експедиційні сили з Барбадосу в голландські колонії. Вторгнення британців пройшло безкровно і місцеве управління практично не було порушене, залишившись в рамках раніше реалізованого плану.

Бербіс і колонії Демерара і Ессекібо перебували під британським управлінням з 1796 по 1802 роки. Відповідно до Ам'єнського договору всі вони були повернуті голландцям. У 1814 році за Англо-голландською конвенцією обидві колонії були формально передані Великобританії. У 1831 році Бербіс, Демерара і Ессекібо були об'єднані в одну Британську Гвіану. Новостворена колонія залишалася під британським управлінням до середини XX століття. 26 травня 1966 року було проголошено незалежність Кооперативної Республіки Гаяна.

Природа[ред.ред. код]

Карта Гаяни
Схил гори Рорайми (2810 метрів)
Водоспад Каєтур
Докладніше: Географія Гаяни

Територію країни можна розділити на три географічні регіони. Височинна частина, Гвіанське нагір'я, займає південь і центр країни. Воно розрізане на окремі масиви річковими долинами. Найбільш височинним вважається захід центральної частини країни. В одному з гірських ланцюгів на кордоні з Венесуелою й Бразилією знаходиться найвищий пункт країни — гора Рара (2810 м). Поверхня поступово знижується в бік Атлантичного океану, поки не переходить в рівнину, порослу тропічними лісами. Ближче до океанічного узбережжя рівнини перетворюються в заболочені низовини до 100 км в ширину.

Назва Гаяни на мові індіанців — араваків означає «місце великих вод». По всій території країни природою прокладена густа мережа водних потоків. Найбільші річки — Ессекібо, Демерара, Корантейн, Куюні та ін. Всі вони беруть початок на Гвіанському нагір'ї і впадають в Атлантичний океан. У пересіченій місцевості річки утворюють численні водоспади. Найбільш знаменитий з них водоспад Каєтур висотою 226 м. Більшість річок Гаяни судноплавні і виконують роль важливих транспортних артерій.

В гирлі річка Ессекібо формує широку дельту з багатьма островами. Вона розділяє узбережжя на 2 частини — північно-західну і південно-східну. Берег низький, часто нижче рівня океану. У минулому морські припливи розливалися на значну частину суші. Для захисту берегів були побудовані дамби і мережа дренажних каналів. Річки викидають в океан багато мулу, через що вода набуває брудно-коричневого кольору, утворюються мулисті обмілини до 22,5 км в довжину.

Розвідані корисні копалини — боксити, золото, алмази, буре вугілля, щебінь, марганець, залізо, нікель.

Клімат в Гаяні субекваторіальний, жаркий. Середньорічна температура коливається від +20 °C до +27 °C на узбережжі і від +18 °C до +39 °C у внутрішніх районах країни. Сезон дощів тягнеться з травня по червень і з грудня до січня. Середньорічна кількість опадів становить від 1200 мм на височинах і до 3000 мм на узбережжі.

Флора і фауна Гаяни вирізняється значною різноманітністю. Це обумовлено змінами в кількості дощових опадів, складу грунту і особливостями людської діяльності в різних регіонах країни. Велика частина океанічного узбережжя оброблена і використовується в сільському господарстві, однак місцями на ньому збереглися мангрові ліси і мілини, де розмножуються морські черепахи[7].

Далі на рівнинах, височинах і передгір'ях тягнеться смуга вологих тропічних лісів. Ліси займають близько 80 % площі Гаяни. Всього налічується близько 1000 видів різних дерев, в тому числі рідкісні та цінні сандалове дерево, баїя, залізне дерево, гевея і т п. У кронах дерев живе багато птахів, комах, дрібних ссавців. На південному заході відкривається савана — величезне природнє пасовище для дикої і домашньої худоби.

Ліси Гаяни мешкають ягуари, тапіри, дикобрази, кугуари, вузьконосі мавпи, анаконди, лінивці. У савані зустрічаються антилопи, комахоїди, броненосці. У річках багато риби, поширені крокодили, прісноводні молюски, плазуни та ін.

У 2012 році Гаяна отримала від Норвегії нагороду в 45 мільйонів доларів за зусилля по захисту тропічних лісів. Це випливає з угоди 2009 року між країнами на загальну суму $250 млн для захисту і збереження природного середовища мешкання. Станом на 2016 рік країна отримала $115 млн від загальної суми гранту.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Регіони Гаяни

Гаяна поділяється на 10 регіонів:[8][9]

Регіон Площа км² Населення Населення
на км²
1 Барима-Вайні 20,339 24,275 1.2
2 Померун-Супенаам 6,195 49,253 8.0
3 Острови Есекібо-Західна Демерара 2,232 103,061 46.2
4 Демерара-Махайка 1,843 310,320 168.4
5 Махайка-Бербіс 3,755 52,428 14.0
6 Східний Бербіс-Корентайн 36,234 123,695 3.4
7 Куюні-Мазаруні 47,213 17,597 0.3
8 Потаро-Сипаруні 20,051 10,095 0.5
9 Верхнє Такуту-Верхня Есекібо 57,750 19,387 1.3
10 Верхня Демерара-Бербіс 19,387 41,112 2.1
Гаяна 214,999 751,223 3.49

Населення[ред.ред. код]

Густота населення країни в 2005 році
Графік скорочення чисельності населення Гаяни в 1980-і роки

Демографія[ред.ред. код]

Згідно з переписом населення 2002 року чисельність населення Гаяни становила 751 223 жителів, згідно з оцінкою на 2011 приріст населення становить −0,44 %[10]. Таке суттєве зменшення пояснюється в першу чергу високим рівнем еміграції з країни. Загальний рівень зовнішньої міграції для країни становить −14,32 на тисячу населення і це один із найнижчих показників у всьому світі. Натомість природний приріст є додатнім. У 1969—1976 рр. з країни офіційно виїжджало в середньому 6080 чол. в рік. У 1976—1981 рр. ця цифра підвищилася до 14 400 чол., причому 43 % емігрувало в США, 31 % — в Канаду, близько 10 % — до Великобританії, 9 % — в країни Карибського басейну.

В кінці 1980 рр. легальна і нелегальна еміграція досягала 10 — 20 тисяч чол. в рік. Більшість емігрантів мали індійське походження, належали до середнього класу і мали досить гарну професійну освіту. В даний час тільки в США щорічно виїжджає близько 30 тисяч осіб, Понад 100 тисяч гаянців мають громадянство США. Народжуваність в країні становить 17,12 народжених на 1000 жителів, смертність — 7,2 смертей на тисячу жителів (всі дані на 2011 рік).[11] Середня тривалість життя в Гаяні — 67,08 років. Для чоловіків цей показник становить 63,27 років, для жінок — 71,07 років.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Найбільшою етнічною групою населення Гаяни є індо-гаянці — нащадки робітників із Індії, що вперше прибули до країни в середині 19 століття. Згідно з переписом 2002 року їх частка в населення країни рівна 43,5 %. Більшість індійців, що переїжджали до Гаяни були вихідцями зі штатів Уттар-Прадеш і Біхар, трохи меншу кількість становили таміли. Кількість і процент населення індійського походження зменшується. Так за переписом 1980 року індо-гаянці нараховували 234 094 особи або 51,93 % населення, а у 1991 році ця громада нараховувала 351 939 жителів або 48,63 % населення.

Другою найбільшою групою населення Гаяни є афро-гаянці. Їх частка в населенні країни рівна 30,2 %. Ця група населення живе переважно в містах, зокрема гаянці африканського походження утворюють більше половини населення столиці країни. За переписом 2002 року майже 57 % афро-гаянців жили у регіоні Демерара-Магайка, до складу якого входить Джорджтаун і близькі території[12].

16,7 % населення є нащадками кількох народів і рас. Представники корінних індіанських народів утворюють 9,1 % населення причому в останні роки це число зростає. Так кількість корінного населення зросло на 22 тисячі між переписами населення 1991 і 2002 року, що рівно зростанню майже на 50 %. Індіанське населення Гаяни належить до 9 народів — араваки, кариби, акавайо, арекуна, патамона, макуші, варано, вапішана і ваі ваі. Корінне населення становить більшість у всіх чотирьох регіонах західної Гаяни.

Меншими групами населення Гаяни є португальці (1500 жителів) і китайці (1400 жителів).

Найпоширенішою релігією Гаяни є християнство. Християнами є близько 57 % населення з яких 16,9 % п'ятидесятники, 8,1 % — католики, 6,9 % — прихожани англіканської церкви. Індуїзм сповідують 28,4 % населення. 7,2 % жителів країни — мусульмани.

Мови[ред.ред. код]

Англійська мова є офіційною мовою Гаяни і використовується в освіті, державному управлінні, засобах масової інформації та послугах. Переважна більшість населення говорить на креольській гаянській на основі креольської англійської з невеликим впливами африканських та східноіндійських мов. Крім того, незначна частина населення розмовляє карибськими мовами, а індійські використовуються тільки в культурних та релігійних цілях.

На сьогоднішній момент в країні як друга мова все ширше використовується португальська, особливо на півдні країни, на кордоні з Бразилією. Голландською і французькою говорять ті, хто часто відвідує сусідні Французьку Гвіану і Суринам. Крім того французька широко викладається в середніх школах поряд з іспанською як іноземна мова. Останньою як правило розмовляють гості і жителі з Венесуели.

Економіка[ред.ред. код]

Економічна географія країни
Докладніше: Економіка Гаяни

Гаяна залишається однією з найбідніших країн Західної півкулі (на другому місці після Гаїті), з найнижчим доходом на душу населення серед держав Південної Америки. Рекомендації МВФ і значна іноземна фінансова допомога дозволили Гаяні стримувати інфляцію і частково вирішити проблему платежів за зовнішніми боргами.

У 2001—2002 йшло помірне економічне зростання за рахунок розширення аграрного і гірничодобувного сектора і залучення іноземних капіталовкладень. У 2003 зростання сповільнилося, в 2004 реальне зростання ВВП склало 0,5 %. Зростання інфляції в 2004 досягнуло 5,7 %. Хронічними проблемами економіки залишаються брак кваліфікованої робочої сили і збитковість інфраструктури. Щонайменше 9 % робочої сили — безробітні.

Традиційно економіка Гаяни спирається експорт цукру, золота, бокситів, креветок, деревини і рису. Їх виробництво і продаж становить приблизно 60 % ВВП країни[13] та залежить від цін на зовнішніх ринках на сировину.

Структура народного господарства виглядає наступним чином:

Галузь господарства Відношення до ВВП, % Участь населення, %
Сільське господарства 21,35 1,4
Промисловість 33,74 15,10
Сфера послуг 43,37 34,6

На розвиток економіки позитивно позначився вступ країни в 2006 році в єдиний ринок КАРИКАМ, а також призупинення постійної інфляції. Разом з цим, Гаяна має значні зовнішні позики. В 2012 році загальний ВВП Гаяни склав 3 мільярди доларів США, приблизно 7939 доларів США на людину. Таким чином, країна залишається однією з найбідніших в Латинській Америці.

Сільське, лісове господарство, рибальство[ред.ред. код]

Землеробство розвинене переважно на півночі країни, де існують комерційні насадження цукрової тростини, рису, кокосової пальми і кави. Основний дохід фермерам приносить вирощування цукрового очерету і рису. Розширення площ засіву і допомога уряду в забезпеченні добривами сприяли суттєвому підвищенню врожайності в другій половині 2000-х рр. На півдні країни землеробство має допоміжний характер, тут домінує тваринництво, існують великі господарства, які тримають велику рогату худобу. В 2009 році виробництво м'яса і молодняка підвищилися на 2,5 %.

Вилов риби і креветок здійснюється в прибережних водах Атлантичного океану. Рибалки користуються переважно малими суднами. У другій половині 2000-х рр. економічне зростання цієї галузі знизився на 10,5 % через падіння попиту і зубожіння деяких промислів. Несприятлива зовнішня кон'юнктура також зумовило спад в лісовому господарстві (-0,6 % в 2009 р.)

Видобуток корисних копалин[ред.ред. код]

Гаяна має багаті родовища бокситів і золота. Крім того, тут видобувають алмази. Видобуток корисних копалин регулює державна комісія з геології і видобутку[14], створена в 1979 році.

Видобуток бокситів здійснюється головним чином у межиріччі річки Бербіс і Демерара. Це складний технологічний процес, в який залучені великі компанії, які постійно вимагають значних інвестицій. В останні два десятиліття XX століття бокситна промисловість Гаяни перебувала в складному становищі через неефективне державне управління і перерозподіл доходів на користь інших галузей економіки. В 2004 році була створена Бокситна Компанія Гаяни з частковою приватною участю. В 2006 році уряд Гаяни продав активи великої державної видобувної російсько-швейцарської компанії Русал. Русал, а також китайські інвестори отримали можливість вести видобуток високоякісних вогнетривких бокситів[15]. Розвитку видобутку бокситів сприяє світовий попит на алюміній і цемент, у виробництві яких використовуються ці корисні копалини.

Видобуток золота і алмазів тягне як великі компанії, так і дрібних копачів. Ліцензовані добувачі об'єднані в окрему асоціацію. Згідно з планом 2013 року, її члени поставили на ринок 500 тисяч унцій золота[16]. Відкрито велике родовище нафти, однак воно не експлуатується, і країна як і раніше залежить від імпорту. Переробна промисловість розвинена слабо, спеціалізується на переробці сировини і сільськогосподарської продукції.

Транспорт[ред.ред. код]

Дорога на південь від Ліндену

Освоєність території країни транспортними артеріями невисока. Основним видом транспорту в Гаяні є автомобільний. З 8 тисяч кілометрів автодоріг тільки 590 км мають асфальтове покриття. Рух в країні - лівосторонній.

Довжина залізниць на 2005 рік становила 187 км, з них 139 км мали ширину колії 1435 мм, а 48 км - 914 мм. Залізнична мережа країни була довго ізольована від сусідніх держав. У локомотивному парку - тепловози. Станом на 2015 рік, залізні дороги більше не використовуються і повільно руйнуються.

Довжина річкових шляхів, використовуваних для судноплавства 1000 км. У гирлі великих річок розташовуються порти, куди можуть заходити океанські судна. Найважливіші морські порти: Джоржтаун, Нью-Амстердам, Евертон і Лінден.

У країні 3 міжнародні аеропорти і близько 80 місцевих аеродромів.

Погана транспортна система Гаяна перешкоджає розвитку економічного і соціального розвитку країни. По-перше, погані дороги збільшують вартість виробництва, тим самим знижуючи конкурентоспроможність, особливо в гірничодобувній і лісової галузях. По-друге це також ускладнює транспорт цілого ряду сировини з південних частин країни. Слабка інтеграція різних частин Гаяни викликає труднощі відносно політичної цілісності держави.

Уряд і політика[ред.ред. код]

Парламент Гаяни.
Верховний Суд Гаяни
Guana Defense Forces.JPEG

Гаяна — незалежна держава в складі британської Співдружності. Відповідно до конституції 6 жовтня 1980 і змінами, внесеними в неї в 1996, країна є президентсько-парламентською республікою.

Глава держави і уряду — президент, що обирається строком на 5 років від партії, яка здобула перемогу на загальних виборах, без обмеження щодо кількості термінів перебування на посаді. Він є також головнокомандувачем збройними силами, має правом припиняти роботу парламенту і розпускати його. Чинний президент Доналд Рамотар перебуває на посаді з 3 грудня 2011 року. Уряд Гаяни призначається президентом і підзвітний парламенту.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Національній асамблеї у складі 65 членів (термін повноважень — 5 років). З них 53 депутата обираються на основі пропорційного представництва загальним, прямим і таємним голосуванням. Виборче право надано громадянам Гаяни, які досягли 18 років, і громадянам Співдружності, які постійно проживають в країні. 10 членів Національної асамблеї обираються демократичними радами районів країни, 2 — Національним конгресом місцевих демократичних органів. В асамблею входять 2 члена, які не мають права голосу і назначаються президентом.

Виконавча влада зосереджена в руках кабінету міністрів, що призначається президентом і є відповідальним перед Національною асамблеєю. Прем'єр-міністр також виконує обов'язки президента в разі смерті глави держави до закінчення терміну його повноважень.

Дві найбільші політичні партії Гаяни мають чітко виражений етнічний характер. Народна Прогресивна партія, що перебуває при владі з 1992 року користується в основному підтримкою індійського населення, а Народний Національний Конгрес, що домінував у політиці країни з моменту проголошення незалежності до 1992 року є партією афро-гаянців.

Збройні сили[ред.ред. код]

Основним завданням збройних сил Республіки Гаяни є захист свободи, незалежності і територіальної цілісності держави. Вони складаються з сухопутних військ, військово-морських і військово-повітряних сил.

До 1990-х років армія була однією з тих сил, на які спиралася влада, а також одним з джерел зайнятості для африканських юнаків. Зокрема у 1992 році армія Гаяни складалася з 97 % африканців і 3 % американських індіанців.

Загальна чисельність збройних сил становить близько 12 тис. чоловік. Вони складаються з Сил оборони Гаяни, Народної міліції і Національної служби безпеки (поліції). Військові витрати в 2003 становили 0,8 % ВВП.

Територіальні суперечки[ред.ред. код]

В кінці XIX століття Венесуела оголосила про свої претензії на територію Британської Гвіани на захід від річки Ессекібо - після того, як там були виявлені поклади золота і алмазів. Міжнародний арбітражний трибунал у 1899 році вирішив спір в основному на користь Британії, Венесуелі було передано ділянку на північному заході Британської Гвіани.

З 1962 року, за 4 роки до отримання Гаяною незалежності від Британії, Венесуела знову стала вимагати території на захід від річки Ессекібо - площею близько 160 тис. квадратних кілометрів, тобто майже три чверті всієї території Гаяни. Ці претензії повторювалися усіма президентами Венесуели, в тому числі Уго Чавесом.

Крім того, Суринам висловлює претензії на частину території на південному сході Гаяни. Там передбачається наявність родовищ нафти.

Культура[ред.ред. код]

George Simon and Anil Roberts at work on Palace of the Peacock mural.jpg
Georgetown street.jpg
School in Georgetown.jpg

Розвиток культури Гаяни в значній мірі обумовлений колоніальним минулим цієї країни, а також багатоетнічністю її населення, що особливо яскраво проявляється в організації святкових заходів, де прийнято поєднувати елементи африканських, європейських та індійських традицій. Зазвичай у вересні проводяться обов'язкові заходи, присвячені індіанській культурній спадщині. В цілому гаянська культура більше наближена до культури країн Карибського басейну, ніж Латинської Америки.

Література[ред.ред. код]

На формування гаянської літератури значний вплив зробив фольклор тих народів, які живуть на її території. Англомовна поезія виникла в XIX століття. В кінці XIX — початку XX ст. — мемуарна література. Першим знаменитим гаянським майстром художньої прози став виходець з Нью-Амстердаму, Едгар Мітлхольцер (1909-1965), який прославився за свої реалістичні розповіді, присвячені подіям у Вест-Індії. З середини XX ст. гаянські автори присвячували свої твори контрасту міського і сільського життя, промислових районів і традиційного сільського способу. У 1960—1970 рр. виникли міські розповіді, а також фантастична література[17]

Найбільш знамениті гаянські письменники — поет-революціонер Мартін Картер і Теодор Вільсон Харріс (нар. 1921), автор метафоричних оповідань, літературний критик і перекладач індіанського фольклору. Розвиток сучасної гаянської літератури стимулюється врученням щорічних літературних премій Університету Гаяни[18].

Освіта[ред.ред. код]

Освітня система Гаяни спирається на досвід, запозичений з часів, коли країна була колонією Великобританії, і зовні нагадує цю сферу в англомовних країнах Карибського регіону. В середньому на потреби освіти витрачається 8,3 % від ВВП. Шкільна освіта контролюється державою через міністерство освіти і державні програми. Останніми керуються як громадські, так і приватні школи. Згідно із законодавством, в школах зобов'язані вчитися діти з 5 років 9 місяців до 16 років. Навчальний рік починається у вересні і закінчується в липні. Школярі вчаться 5 годин на день[19].

З кінця 1980- рр. в зв'язку з економічними труднощами рівень грамотності знизився, але в наші дні залишається одним з найбільш високих в країнах третього світу (92 % осіб віком понад 16 років). Міністерство освіти за підтримки міжнародних організацій організовує програми і окремі заходи по підтримці грамотності, безкоштовно роздає дитячі книги і підручники[20].

Найстарішою установою освіти в Гаяні є Королівський коледж, заснований в 1844 р.[21] Він дає вищий щабель середньої освіти. Крім того, є інші установи з вищим ступенем і професійної освіти — Президентський коледж (з 1985), Гаянськм школа сільського господарства, Вища школа Маккензі, Нью-Амстердамський технічний інститут, Лінденський технічний інститут і ін. Єдиною установою, яка дає вищу університетську освіту є Університет Гаяни[22].

Спорт[ред.ред. код]

Providence Stadium

Найпопулярнішим видом спорту у Гаяні є крикет. Спортсмени Гаяни беруть участь у міжнародних змаганнях з крикету у складі команди Вест-Індії, а також на регіональних змаганнях у складі команди Гаяни, суперниками якої є команди інших вест-індійських держав. З Гаяни походять багато з найвизначніших вест-індійських крикетистів зокрема Клайв Ллойд, Алвін Каллічаран, Роган Кангаї, Шівнарін Чандерпул та ін. У 2007 році Гаяна разом з іншими вест-індійськими країнами приймала кубок світу з крикету. Побудований для цього турніру стадіон Providence Stadium є одним із місць проведення міжнародних змагань командою Вест-Індії.

Іншими популярними видами спорту є футбол, нетбол, баскетбол, регбі, бокс та ін. Спортсмени Гаяни брали участь у 14 Літніх Олімпійських іграх. Єдиним гаянським спортсменом, що завоював олімпійську медаль став боксер Майкл Ентоні, що виборов бронзу у ваговій категорії до 54 кілограмів на московській олімпіаді 1980 року.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік іноземних країн та режим в'їзду до них для громадян України — МЗС України.
  2. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253000 слів / уклад. В. Т. Бусел та ін. — К. : Перун, 2008. — С. 886.
  3. Український орфографічний словник / Серія «Словники України». Ухвалено вченими радами Інституту мовознавства та Українського мовно-інформаціного фонду НАН України. Уклали: М. Пещак, В. Русанівський, В. Чумак, І. Шевченко, Л. Шевченко, Г. Ярун. За ред. Л. Полюги, вид. 3-є, К., 2002. — С. 155.
  4. Наказ від 30.12.2013 № 426 «Про затвердження Класифікації країн світу»
  5. Стаття «Ґаяна» // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — Київ : Тека, 2006.
  6. Guyana. Oxford Dictionaries. Процитовано 9 May 2015. 
  7. Guyana — Flora and fauna
  8. Bureau of Statistics — Guyana, CHAPTER III: POPULATION REDISTRIBUTION AND INTERNAL MIGRATION, Table 3.4: Population Density, Guyana: 1980—2002
  9. Guyana — Government Information Agency, National Profile
  10. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gy.html The World Factbook
  11. THE MASS EMIGRATION FROM GUYANA TO THE USA
  12. Government of Guyana, Statistics, Population_Composition (PDF). Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-05-03. 
  13. Guyana Economy Profile 2013
  14. Guyana Geology and Mines Commission (GGMC)
  15. Bauxite Mining in Guyana — Overview
  16. # axzz2mXd5ELqG Guyana projects record gold production for 2013
  17. Jeremy Poynting, GUYANESE LITERATURE
  18. Guyana Prize for Literature
  19. Education in Guyana
  20. VAHNU MANIKCHAND, Guyana not in a terrible place as it relates to literacy
  21. brief_history.html A Brief History of Queen's College
  22. University of Guyana

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.9E.D1.84.D1.96.D1.86.D1.96.D0.B9.D0.BD.D0.B0", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.92.D0.B5.D0.BB.D0.B8.D0.BA.D0.B0", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.9E.D0.A1.D0.A3.D0.9C", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.A3.D0.9F.D0.91.D0.93", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.A3.D0.94.D0.95", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.9A.D0.BE.D0.B1.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.96.D0.BA", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.A3.D0.9B.D0.86.D0.A4", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.A3.D0.9E.D0.A1", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.94.D0.9D.D0.92.D0.9F.D0.9A.D0.B0.D1.80.D1.82.D0.BE.D0.B3.D1.80.D0.B0.D1.84.D1.96.D1.8F", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.94.D0.BE.D0.B2.D0.B3.D0.B0.D0.BD.D1.8C2007", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Інтернет-інформація[ред.ред. код]


Гайана Це незавершена стаття з географії Гаяни.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Атлантичний океан
Венесуела Венесуела Gray compass rose.svg Суринам Суринам
Бразилія Бразилія Бразилія Бразилія