Гаджімагомедов Нурмагомед Енгельсович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаджімагомедов.
Гаджімагомедов Нурмагомед Енгельсович
Народження 29 вересня 1996(1996-09-29)
село Кані, Кулинський район, Дагестан, Росія
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (25 років)
Україна
Поховання Кані (Росія)
Країна  Російська Федерація
Приналежність Росія Росія
Рід військ Повітрянодесантні війська Російської Федерації
Роки служби 2017—2022
Звання старший лейтенант
Війни / битви Інтервенція Росії в Сирію
Російське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди
Герой Російської Федерації
Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»
Майстер спорту Росії
знак «Гвардія»

Нурмагомед Енгельсович Гаджимагомедов (29 вересня 1996, село Кані, Кулинський район, Дагестан, Росія — 24 лютого 2022[1], Україна) — російський військовослужбовець, що загинув в ході російського вторгнення в Україну. Гвардії старший лейтенант, командир роти 247-го гвардійського десантно-штурмового Кавказького казачого полку ВДВ Росії. Герой Російської Федерації (2022)[2]. Одна із перших офіційно визнаних російською владою жертв російського вторгнення в Україну — міфологізований російською пропагандою герой-мученик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 вересня 1996 року в селі Кані Кулинського району Дагестану у лакській сім'ї[3][1]. Син полковника поліції, заступника міністра внутрішніх справ Інгушетії Енгельса Гаджимагомедова, нагородженого трьома орденами Мужності, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги» . Мати — Сапіжат Ісаївна Мазаєва, вчителька початкових класів у школі № 54 у передмісті Махачкали. У березні 2021 року одружився, є дочка Теймія (нар. 20 лютого 2022)[3].

З дитинства захоплювався спортом, займався карате. У 2012 році закінчив середню школу № 42 міста Махачкали[3].

Ще в дитинстві прагнув стати десантником на прикладі глави Республіки Інгушетія Юнус-Бека Євкурова. Закінчив Рязанське вище повітряно-десантне училище. З 1-го курсу був командиром взводу. Під час навчання займався армійським рукопашним боєм, а пізніше отримав звання майстра спорту. Служив на посаді командира роти у складі 247-го гвардійського десантно-штурмового Кавказького козачого полку ВДВ Росії з дислокацією у Ставрополі. Двічі був у тривалих відрядженнях під час військової операції Росії у Сирії[3].

У лютому 2022 року брав участь у вторгненні Росії в Україну. Російська пропаганда стверджує, що підрозділ під командуванням Гаджимагомедова був закинутий в тил української армії у складі десанту і блокований противником, чисельність якого перевищувала сили десантників. Під час бою він зазнав важкого поранення, але продовжував командувати ротою, а коли потрапив в оточення, підірвав себе останньою гранатою разом з військовослужбовцями української армії, що оточили його[4] .

У Росії він став одним з перших, чию загибель в Україні визнали офіційно та навіть назвали героєм-мучеником. Про його смерть повідомив глава Дагестану Сергій Меліков, зазначивши, що Гаджимагомедов «з честю» виконав свій військовий обов'язок у ході «спецоперації із „захисту“ Донбасу», і «обрав собі непростий і шляхетний шлях захисника миру»[5].

3 березня 2022 Указом Президента Росії за «мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов'язку» удостоєний посмертно звання Героя Російської Федерації[6][7].

Похований у рідному селі Кані[3].

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Одну із вулиць Махачкали планують назвати його ім'ям[8].
  • 11 травня площу Конституції у Донецьку перейменували на "площу Героя Росії Нурмагомеда Гаджімагомедова"[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Меликов сообщил о гибели дагестанского военного в ходе спецоперации на Украине [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Кавказский узел, 26.02.2022
  2. ↑ Рыбина Ю. Первый герой [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ, 03.03.2022
  3. ↑ а б в г д Берг Е. Командир не мог поступить иначе: родители рассказали о жизни и подвиге Героя России Нурмагомеда Гаджимагомедова [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда-Северный Кавказ, 04.03.2032
  4. ↑ Путин присвоил погибшему на Украине офицеру Гаджимагомедову звание Героя России // RT, 03.03.2022
  5. ↑ Калатур, Анастасія (27 лютого 2022). У Росії вперше визнали свої втрати в Україні. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022. 
  6. ↑ Путин присвоил звание Героя России погибшему на Украине офицеру // Лента.ру, 03.02.2022
  7. ↑ Путин посмертно присвоил звание Героя России офицеру из Дагестана // РБК, 03.03.2022
  8. ↑ Улица именем погибшего на Украине дагестанского офицера появится в Махачкале [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] // Лезги газет, 02.03.2022
  9. ↑ В Донецке площадь назвали именем Героя России Нурмагомеда Гаджимагомедова — Новости — город Рязань на городском сайте RZN.info. RZN.info (рос.). 11 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 11 травня 2022. 


Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаджімагомедов_Нурмагомед_Енгельсович&oldid=40074571