Галотрофне озеро

Галотрофне озеро (від грец. háls — сіль, trophé — живлення) — озеро, яке характеризується високим вмістом мінеральних речовин і малим шаром гумусу на дні. Цей термін використовується в лімнологічній класифікації озер Естонії.

Класифікація

У 1970-х роках естонський гідробіолог та лімнолог Ааре Мяеметс (1929—2002) розробив класифікацію, згідно з якою всі озера Естонії поділялись на 8 типів:

• оліготрофні (8 % від загальної кількості озер країни);
• семідистрофні (6 %);
• дистрофні (6 %);
• евтрофні та гіпертрофні (36-37 %);
• міксотрофні (36-37 %);
• сідеротрофні (0,2 %);
• галотрофні (1,4 %);
• алкалітрофні (2,6 %).

Запропонована типологія принципово відрізнялась від поширеної в науковій літературі класифікації, яка вимогливо базувалась на трофічному стані водойм. Основою типології Мяеметса є «акумуляційний тип», який враховує комплекс факторів, що впливають на озерну циркуляцію речовин. Надалі класифікація озер Естонії була розширена до 12 типів, серед яких залишився термін «галотрофне озеро».

Опис

В Естонії можна виділити 7 лімнологічних областей, одна з яких — галотрофні озера Західної Естонії.

Галотрофні озера — це, як правило, частково або повністю відокремлені колишні морські бухти. Їх максимальна глибина не перевищує 1 метра. Теплим літом водойма може повністю висохнути.

Для галотрофних озер припливна морська вода (вплив сульфат- та хлорид-іонів) та морфометричні характеристики — основні фактори, що формують специфічну циркуляцію речовин у водоймі.

Біотоп галотрофного озера бідний за кількістю видів, хоча рослинний покрив великий. Домінуюча прибережна рослинність: харофіти, різноманітні види рдесників та уруть колосиста.

Джерела

Ingmar Ott. Typology and ecological classification of Estonian lakes. Classification of Ecological Status of Lakes and Rivers. — Helsinki, 2001.

Посилання

• Eeesti järvede nimestik. Looduslikud ja tehisjärved [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Tallinn, 2006. ISBN 978-9985-881-40-8