Ганно-Мусіївка
| село Ганно-Мусіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Новопокровська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA12020150060061432 |
| Облікова картка | Ганно-Мусіївка |
| Основні дані | |
| Населення | 270 |
| Поштовий індекс | 52421 |
| Телефонний код | +380 5669 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°58′53″ пн. ш. 34°13′24″ сх. д. / 47.98139° пн. ш. 34.22333° сх. д.Координати: 47°58′53″ пн. ш. 34°13′24″ сх. д. / 47.98139° пн. ш. 34.22333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
88 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 52421, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с.Іверське, вул.Кооперативна,26 |
| Сільський голова | Московченко Сергій Володимирович |
| Карта | |
  Ганно-Мусіївка | |
 Ганно-Мусіївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ганно-Мусіївка (до 2016 — Червоноармійське) — село в Україні, у Новопокровській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 270 мешканців.
Географія[ред. | ред. код]
Село Ганно-Мусіївка знаходиться за 3 км від лівого берега річки Базавлук, на відстані 2 км від села Розтання і за 2,5 км від селища Лошкарівка (Криворізький район). По селу протікає висихний струмок з загатою. Поруч проходять автомобільна дорога Т 0432 і залізниця, станція Лошкарівка за 3 км.
Історія[ред. | ред. код]
Ганно-Мусіївка — невелике село, розташоване на околиці Солонянського району. В окрузі називають — Газетівкою. Знаходиться на межі трьох районів: Солонянського, Софіївського та Нікопольського. До Другої світової війни село було єврейським поселенням, жили тут переважно євреї та мали власну організацію під назвою «Озет». Але згодом стали говорити «озетівка», а далі й зовсім зрозумілішим «Газетівка». Ганно-Мусіївка — молоде село. Засноване в 1922-1924 роках. Будівельні роботи проводило ЄКО — єврейське колоніальне суспільство. Будівництво будинків здійснювалося на відстані не ближче чим 600 метрів будинок від будинку. Це з тією метою, щоб люди менше мали можливості спілкуватися. Школа була збудована в одному кінці села, а лікарня в іншому. Протяжність села — 3 км. У 1927 році побудований маслозавод. Дахи всіх будинків були покриті червоним лісом. У 1929 році організовано колективне господарство «Озет», об'єднане земельне єврейське товариство. Головою колгоспу довгий час був Абрам Русаков. Господарство спеціалізувалось по землеробству, скотарству, садівництву. У 1939 році по території Азетівки провели радіо. Осінню 1941 року німці захопили село. Більшість євреїв села були вивезені в балку і розстріляні. Під час війни Азетівку називали «маленьким Сталінградом», оскільки по ньому проходила лінія фронту. У 1943 році населення цього села було евакуйоване в сусідні населені пункти. Багато хто виїхав в Біробіджан. Всі будинки, які побудували євреї, були зруйновані й тому, після звільнення села, люди жили в землянках. У 1945 році Азетівку перейменували в село Червоноармійське на честь перемоги Червоної Армії у радянсько-німецькій війні. Після війни село заселяли переселенці із Західної України та Білорусі.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 76,7 % |
| російська | 23 % |
| інші/не визначилися | 0,3 % |
Інтернет-посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Червоноармійське [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
