Гарячий сніг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарячий сніг
рос. «Горячий снег»
Жанрдрама
військовий фільм
РежисерГавриїл Єгіазаров
СценаристЮрій Бондарєв
Євген Григор'єв
Гавриїл Егіазаров
На основіHot Snowd
У головних
ролях
Георгій Жжонов
Анатолій Кузнецов
Вадим Спиридонов
Борис Токарєв
Микола Єременко
Тамара Седельникова
Юрій Назаров
Араїк Бабаджанян
Олексій Панькин
Валентин Грачов
ОператорФедір Добронравов
КомпозиторАльфред Шнітке
ХудожникВасиль Голіков
Кінокомпанія«Мосфільм»
Тривалість105 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1972
IMDbID 0212194

«Гарячий сніг» (рос. «Горячий снег») — радянський односерійний художній фільм про Німецько-радянську війну, знятий у 1972 році за однойменним романом Юрія Бондарєва режисером Гавриїлом Єгіазаровим.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм розповідає про один з епізодів битви на підступах до Сталінграда, а саме про Котельниковську оборонну операцію, у якій в повній мірі проявилися стійкість і сила духу радянських солдатів.

Під Сталінградом оточено 330-тисячне угрупування німецьких військ фельдмаршала Паулюса. Для розриву кільця Гітлер відправляє в бій добірні танкові частини — так званий «танковий кулак» під командуванням фельдмаршала Манштейна. Радянським військам віддано наказ за всяку ціну зупинити наступ.

Батарея під командуванням лейтенанта Дроздовського (Микола Єременко) після тривалого марш-кидка в грудневу холоднечу окопалася на піхотних позиціях дивізії полковника Дєєва (Вадим Спиридонов) для стрільби прямою наводкою. Попереду припинилися розриви, і настала тривожна тиша. Це означає, що німецькі танки прорвали оборону і рухаються на батарею. Після авіанальоту Ю-88 зав'язався кровопролитний бій. Убито багато бійців артилерійських розрахунків, медсестра, поранений комбат. Німецькі танки прорвалися через позицію батареї, але з великими втратами.

На наступний день армія генерала Безсонова (Георгій Жженов) перейшла в контратаку. Від батареї і стрілецького батальйону, які тримали оборону на плацдармі біля річки Мишкова, залишилося в живих лише сім бійців. Командувач армією генерал-лейтенант Бессонов вручає кожному з живих орден Червоного Прапора зі словами: «Спасибі за підбиті танки… Спасибі… Спасибі… Все, що можу».

Сюжет в деталях відрізняється від канонічного — деякі сцени, реалізовані в романі, у фільмі не знаходять втілення (наприклад, пошуки зниклої розвідувальної групи після танкової атаки; думки Кузнецова; вирізаний ряд побутових моментів).

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]