Перейти до вмісту

Гвардія «Пантери»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
1-ша Бієлінська легкопіхотна бригада
Гвардія «Пантери»
Специјална бригада Гарда „Пантери“
Specijalna brigada Garda „Panteri“
Емблема Гвардії «Пантери»
Засновано1992 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Сербська
ВидСухопутні війська
ТипПіхота
РольСпеціальні операції
Чисельністьдо 2000
ПрізвиськаПантери
Війни/битвиВійна в Боснії і Герцеговині
Розпущено2006
Командування
Визначні
командувачі
Любиша Савич

1-ша Бієлінська легкопіхотна бригада (серб. Прва бијељинска лака пјешадијска бригада), також Гвардія «Пантери» — елітне з'єднання сухопутних військ Республіки Сербської[1] під час війни в Хорватії та війни в Боснії. Підрозділ воював на боці Югославської Народної Армії і спочатку був частиною сумнозвісної Сербської добровольчої гвардії(інші мови) Желька Ражнатовича («Тигри Аркана»)[2], з якою пізніше воював спільно. Згодом підрозділ увійшов як спеціальний підрозділ до Армії сербів у Боснії і Герцеговині (ВРС).

Гвардію «Пантери» заснував і очолював Любиша Савич (1958–2000), відомий як Маузер. Військову підготовку підрозділу проводили «Червоні берети»(інші мови).[3] Під командуванням Савича підрозділ був відповідальний за численні воєнні злочини та етнічні чистки щодо несербського населення.[4][5][6]

Історія та організація

[ред. | ред. код]

Підрозділ був заснований 2 травня 1992 року Любішею Савичем як «Національна гвардія автономних сербських провінцій Семберія та Маєвиця» (серб. Национална гарда Српске аутономне области Семберија и Мајевица, серб. лат.: Nacionalna garda Srpske autonomne oblasti Semberija i Majevica) у Бієліні. Підрозділ складався переважно з добровольців регіонів Семберії, Посавини, Маєвиці та Бієліна.

Максимальна чисельність «Гвардії Пантери» становила 2000 осіб. Підрозділ входив до складу 3-го корпусу Армії Республіки Сербської і використовувався переважно в районі рідного міста Бієліна, але також брав участь у масштабних операціях, таких як Операція «Коридор» у 1992 році.

Разом з іншими сербськими парамілітарними формуваннями, зокрема Сербською добровольчою гвардією(інші мови), підрозділ брав участь у захопленні Бієліни.[7] Після захоплення міста сталася Різанина в Бієліні, під час якого було вбито від 48 до 78 несербських цивільних осіб.

1 травня 1995 року хорватські збройні сили та поліція розпочали операцію «Блискавка», під час якої в ході лише 31-годинної контратаки великі частини хорватського регіону Західна Славонія були відвойовані від армії Республіки Сербська Країна(інші мови). Під час операції 2-га бригада «Пантерів» зазнала поразки від 125-го хорватського полку Домобранів і при відступі в ще контрольовані сербами райони Країни залишила кілька бронемашин, велику кількість зброї та боєприпасів. Під час операції «Пантери» збили хорватського пілота МіГ-21 Рудольфа Перешіна, який, ймовірно, загинув під час катастрофи.

Після закінчення Боснійської війни 1995 року підрозділ було розформовано.

Воєнні злочини

[ред. | ред. код]

За висновками Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії, місцеві мусульмани зазнавали «терору» з боку Гвардії «Пантери» через вторгнення в будинки, грабунки або зґвалтування і залишали Бієліну внаслідок цього «тиску та терору».[8]

Озброєння

[ред. | ред. код]

Озброєння включало артилерійські системи, танки, кулемети, снайперські гвинтівки, переобладнані в бронетранспортери вантажівки та власні легкі літаки типу Utva 75.

Відомі члени

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Srpska, RTRS, Radio Televizija Republike Srpske, Radio Television of Republic of. ПАРАСТОС ЗА ПОГИНУЛЕ ПРИПАДНИКЕ ГАРДЕ "ПАНТЕРИ". РЕПУБЛИКА СРПСКА - РТРС. Процитовано 26 листопада 2023.
  2. ↑ André Lommen: Bosnia and Hercegovina: Unfinished Business : Return of Displaced Persons and Other Human Rights Issues in Bijeljina. Bd. 12, Nr. 7, ISSN 1079-1876, S. 34.
  3. ↑ Judith Armatta: Twilight of Impunity : The War Crimes Trial of Slobodan Milosevic. Duke University Press, ISBN 9780822391791, S. 234.
  4. ↑ Human Rights Watch Report. 8, Helsinki, S. 16.
  5. ↑ Paul R. Williams, Michael P. Scharf: Peace with Justice? : War Crimes and Accountability in the Former Yugoslavia. Rowman & Littlefield, 2002, ISBN 9780742518568, S. 167.
  6. ↑ Robert William Farrand: Reconstruction and Peace Building in the Balkans : The Brčko Experience. Rowman & Littlefield, 2011, ISBN 9781442212374, S. 2.
  7. ↑ BOSNIA AND HERCEGOVINA UNFINISHED BUSINESS: THE RETURN OF REFUGEES AND DISPLACED PERSONS TO BIJELJINA. S. 11–12 (https://www.hrw.org/reports/2000/bosnia/BOSN005.pdf).
  8. ↑ United Nations – International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia since 1991: PROSECUTOR v. MOMČILO KRAJIŠNIK : Public Judgement. vii. Lubisa (Mauzer) Savic, S. 99 f (http://www.icty.org/x/cases/krajisnik/acjug/en/090317.pdf).

Джерела

[ред. | ред. код]