Гексагональний графіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гексагона́льний графі́т (рос. гексагональный графит, англ. hexagonal graphite) — термодинамічно стабільна (нижче 2660 К та 6 ГПа) форма графіту з АВАВ послідовностями графітних шарів. Кристалографічною ознакою цієї алотропної форми є просторова група d6h4– P63/mmc.

Джерела[ред. | ред. код]