Гендун-Дайчин
| Гендун-Дайчин | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
1697 Халха, Монголія |
| Національність | монгол |
| Титул | алтин-хан |
| Термін | 1686—1697 роки |
| Попередник | Лобсан-хунтайджі |
| Наступник | Сенжав |
| Рід | Чингізиди |
| Батько | Омбо-Ердені-хунтайджі |
Гендун-Дайчин (д/н — 1697) — 4-й алтин-хан монголів-хотогойтів у 1686—1697 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Другий син Омбо-Ердені-хунтайджі, монгольського алтин-хана. Про дату народження нічого невідомо. Ймовірно, після смерті батька у 1657 році більше уваги приділяв буддистським практикам. Після початку війни брата Лобсан-хунтайджі з державами тушету-ханів і сецен-хан віддалився до Тибету. У 1680 році коли Лобсан фактично втратив владу над державою алтин-ахнів, Гендун-дайчин з'явився в Халхці. Зрештою у 1682 році а Хурін-Белтчинському курултаї ханів Халхи Ловсан-хунтайджі було остаточно позбавлено влади. Держава Алтин-ханів втратило самостійність і було включено до складу держави дзасагту-ханів. Новим правителем хотогойтів замість Ловсан-хунтайджі було призначено Гендун-Дайчин.
Втім з огляду на складну ситуацію в державі дзасакту-ханів, яка вела війну проти тушету-ханства, Гендун-Дайчин мав значну самостійність. Водночас у дипломатичних контактах з Московським царством він використовував титул алтин-хана. У 1686 році підтвердив договір про мир і дружбу з Московією, який там розглядали про перехід у її підданство Гендун-Дайчина. Водночас проводив дипломатичну політику збереження влади алтин-ханів наєнісейськими киргизами та сибірськими татарами. Тому у 1689 році він підійшов до селенгинського острогу, погрожуючи оружно бажанням місцевої залоги збирати ясак з бурятів.
Разом з тим після поразки й загибелі у 1688 році дзасакту-хана Шари-хана офіційно став незалежним правителем. Він вирішив скористатися поразкою тушету-хана Чахундорджа від військ джунгарського володаря Галдан Бошоґту-хана. У відповідь останній відправив частину військ проти гендун-Дайчина, внаслідок чого він вимушений був відступити до земель урянзайців. У цей час частина підвладних племен відкочувала до сибірських володінь Московського царства.
У 1691 році Гендун-Дайчин брав участь у Долоннорському з'їзді, де з іншими ханами Халхи прийняв підданство Китаю, внаслідок чого Зовнішня Монголія увійшла до складу імперії Цін. Брав участь у війні проти джунгарів. Лише у 1696 році відновив владу у своїх володіннях. Помер 1697 року. Йому спадкував син Сенжав.
Джерела[ред. | ред. код]
- Окладников А. П. Очерки из истории западных бурят-монголов (XVII—XVIII вв.). — Л., 1937. (рос.)
- SCHORKOWITZ DITTMAR. THE RANKED TRIBUTARY CLIENT SYSTEM (KYSHTYM) IN SOUTHERN SIBERIA AS THE DECISIVE POINT IN THE FOREIGN RELATIONS OF THE KALMUKS AND THE OYRATS IN THE FIRST HALF OF THE SEVENTEENTH CENTURY//Russian History. —Vol. 19, No. 1/4, THE FRONTIER IN RUSSIAN HISTORY (1992), pp. 459—474
- Wolfgang Romanovsky, Die Kriege des Qing-Kaisers Kangxi gegen den Oiratenfürsten Galdan: eine Darstellung der Ereignisse und ihrer Ursachen anhand der Dokumentensammlung «Qing Shilu», Wien, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1998