Генерал-майор інженерно-технічної служби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Red Army flag.svg
Генерал-майор інженерно-технічної служби
РСЧА СРСР
Нашивки Радянські військові звання
Існування 1943-1971
Категорія звань Генерали і адмірали
Флот Контрадмірал
Сухопутні війська/ВПС Генерал-майор
Військово-інженерний корабельний склад ВМС Інженер-контрадмірал


Генерал-майор інженерно-технічної служби (від лат. generalis — загальний, спільний; і лат. major, «старший») — військове звання генеральського і адміральського складу інженерно-технічної служби Радянської армії в 19431971. Еквівалентом звання у сухопутних силах було звання генерал-майор, серед інженерно-технічного складу ВМС – інженер-контрадмірал.

Генерал-майор інженерно-технічної служби був вище за рангом за інженер-полковника і нижче ніж генерал-лейтенант інженерно-технічної служби .

Історія використання в СРСР[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Введені в 1935 році персональні військові звання різнилися у різних службах. В 1940 році підчас введення генеральських та адміральських звань для командного складу, відбулася часткова уніфікація. Для корабельного складу інженерно-технічної служби РСЧФ вводяться звання наближені до звань командного складу флоту, але з додаванням слова «-інженер» попереду.

Наступний етап уніфікації військових звань різних складів відбувається у РСЧА та РСЧФ в 1942-1943 роках.


Введення (1943)[ред. | ред. код]

У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ. Вищий начальницький склад почав отримувати генеральські звання, а середній та молодший начальницькі складі почали отримувати військові звання за зразком з командним складом[1].

Встановлено постановою Державного комітету оборони СРСР від 4 лютого 1943 року № 2822 «Про введення персональних військових звань інженерно-технічного, юридичного та адміністративного складу Червоної Армії» для інженерно-технічного складу військ зв'язку, інженерних, хімічних, залізничних, топографічних військ.

Спеціальні звання вищого інженерно-технічного складу (бригінженер, корінженер, дивінженер та армінженер), поступово скасовуються в різних родах військ та службах, замінюючись на генеральські. Після скасування звання бригінженер, 28 січня 1942 в військово-повітряних силах вводиться звання генерал-майор інженерно-авіаційної служби, 3 березня 1942 в артилерії вводиться звання генерал-майор інженерно-артилерійської служби, 8 березня 1942 в танкових військах вводиться звання генерал-майор інженерно-танкової служби. Останнім звання бригінженера було скасовано у інженерно-технічного складу технічних військ, що відбулося 4 лютого 1943 з введенням звання генерал-майор інженерно-технічної служби [1].

1960[ред. | ред. код]

Військові звання генералів служб (інженерно-технічної, інженерно-артилерійської, інженерно-танкової) включали в себе назву відповідної служби при значній схожості характеру діяльності та виконуваних службових обов'язків Статутом внутрішньої служби 1960 року було зведено в одну інженерно-технічну, яку включили в військові звання генералів служб.

Після скасування військових звань генерал-майор інженерно-авіаційної служби, генерал-майор інженерно-артилерійської служби, генерал-майор інженерно-танкової служби залишено в якості військового звання вищих офіцерів інженерних служб всіх родів військ (особи які носили скасовані звання отримали військове звання генерал-майор інженерно-технічної служби) [2].


Скасування (1971)[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18.11.1971 року № 2319-VIII «Про військові звання офіцерського складу Збройних Сил СРСР» з військових звань генералів технічної служби виключалося найменування служби (технічна), яке замінювалося словом «-інженер». Замість звання генерал-майор інженерно-технічної служби введено звання генерал-майор-інженер (відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 18 листопада 1971 року № 846 «Про затвердження Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР» генерал-майори інженерно-технічної служби стали вважатися у військовому званні генерал-майор-інженер)[3][4].

Знаки розрізнення (1943-1971)[ред. | ред. код]

Згідно указів Президії Верховної Ради від 6 січня 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу Червоної Армії» та від 15 лютого 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу ВМФ» вводяться нові однострої, та нові знаки розрізнення. Замість петлиць вводяться погони на яких стали розміщуватися знаки розрізнення. Знаки розрізнення майже співпадали з імперськими. Погони генерал-майора інженерно-технічної служби мали притаманний генералам візерунок у вигляді «зигзаг». На кожному погоні розташовувалося по одній металевій п’ятипроменевій зірочці

Див також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
  • Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
  • Мурашев Г.А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання—СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
  • Военный энциклопедический словарь. Издание второе / Маршал Советского Союза С. Ф. Афромеев — председатель. — М. : Воениздат, 1986. — 863 с. — 150 000 прим. (рос.)
  • Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.


Молодше звання
Інженер-полковник
Red Army flag.svg
Інженерно-технічний склад Радянської армії
СРСР

(1943-1971)
Генерал-майор інженерно-технічної служби
Старше звання
Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби