Генрі Лабушер
| Генрі Лабушер | |
|---|---|
| англ. Henry Labouchère | |
 | |
| Народився | 9 листопада 1831[1][2] Лондон, Сполучене Королівство |
| Помер | 15 січня 1912[1][2] (80 років) Флоренція, Королівство Італія |
| Країна | .svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | політик, дипломат, журналіст, письменник |
| Галузь | політика[3] і журналістика[3] |
| Alma mater | Ітонський коледж і Триніті-коледж (Кембридж) |
| Знання мов | англійська[4][3] |
| Посада | Член 27-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 26-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 25-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 24-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 23-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 22-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 19-го парламенту Сполученого Королівства[d][5][6] і Член 19-го парламенту Сполученого Королівства[d] |
| Партія | Ліберальна партія |
| Батько | John Peter Labouchered[7] |
| Мати | Mary Dupréd[8][7] |
| У шлюбі з | Henrietta Hodsond[9][7] |
| Діти | Mary Dorothea Labouchèred[7] |
Генрі ДюПре Лабушер (англ. Henry Du Pré Labouchère; 9 листопада 1831, Лондон — 15 січня 1912, Флоренція) — британський політичний діяч і публіцист. Широко відомий внесенням Поправки Лабушера, або розділу 11 англійського Акту 1885 року про поправки до кримінального законодавства, яка уможливила залучення чоловіків, викритих навіть у виключаючому аналізм гомосексуальної взаємодії, до кримінальної відповідальності (поправка була скасована після прийняття Акта про статеві злочини 1967).
Народився 9 листопада 1831 у Лондоні. Племінник політика та свого тезки Генрі Лабушера (1798-1869).
З 1865 по 1868 і знову з 1880 член палати громад, де займав чільне становище, як один з найбільш енергійних і блискучих представників радикальної групи ліберальної партії. Противник потрійного союзу і гарячий прихильник союзу Англії з Францією, Лабушер не раз ставив у скрутне становище консервативний кабінет лорда Солсбері, після того як останній з 1888 став виявляти тяжіння до потрійного союзу.
В галузі внутрішньої політики був переконаним і наполегливим провідником ідеї втручання держави у сферу регулювання робочого питання та демократичних реформ у політичному устрої Англії. Особливе враження справляли промови Лабушера щодо додаткового змісту принцам крові, а також серія його пропозицій на користь корінної реформи верхньої палати.
Лабушер енергійно підтримував Чарльза Бредлоу в його боротьбі з питання присяги і в 1889 брав активну участь у викритті підробки з боку Піггота в процесі видавця «Times» проти Парнелля. Під час загальних виборів 1892 сприяв урочистості гладстоніанців і при освіті кабінету Гладстона мало не став його членом. Невдача його приписувалася небажанню королеви Вікторії бачити Лабушера у складі міністерства, хоча в епоху газетних викриттів з цього предмету Гладстон вважав за потрібне взяти на себе відповідальність за ненадання йому міністерського портфеля.
З 1877 редагував і видавав газету Truth (Правда). З ранніх творів Лабушера особливе враження справили листи його з Парижа в епоху облоги пруссаками, що друкувалися в «Daily News».
У період війни з бурами в 1899-1902 був енергійним противником політики, що призвела до війни, висловлював співчуття бурам і бажав їм перемоги. Незважаючи на запеклу агітацію проти нього, переобраний у 1900 до палати громад. Оголосив, що на виборах 1906 своєї кандидатури не виставить.
Останні роки жив у Флоренції. Помер 15 січня 1912.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж Hansard 1803–2005
- ↑ https://www.britishnewspaperarchive.co.uk/viewer/bl/0000358/18660428/040/0008
- ↑ а б в г Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Webster's Biographical Dictionary — Merriam-Webster, 1965.
- Піменова. "Політичні вожді сучасної Англії" (СПб., 1904).
- Дерюжинский В. Ф. Лабушер, Генри (род. в 1831 г.) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)