Георгіївська церква (Володимир)
Георгіївська церква — культова споруда та пам'ятка місцевого значення у м. Володимир (Волинська область, Україна).
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво церкви для 149-ого піхотного Чорноморського полку[ред. | ред. код]
Наприкінці ХІХ ст. до Варшавського військового округу з Кавказу перевели 149-ий піхотний Чорноморський полк. Місцем дислокації визначено Володимир-Волинський. Військове містечко для полку (так звані Брусиловські казарми) збудували на північній околиці міста в двох верстах по Ковельському тракту.
За рішенням головного штабу військового міністерства Російської імперії в розташуванні кожної частини повинен був знаходиться храм. Тому на території 149-ого Чорноморського піхотного було розпочато будівництво Георгіївської церкви. Освячено храм у 1908 р.
Церква Володимирської ікони Божої Матері 68 лейб-піхотного Бородинського полку[ред. | ред. код]
З серпня 1910 р. будівлю зайняла церква Володимирської ікони Божої Матері 68 лейб-піхотного Бородинського полку[1].
Будинок офіцерів[ред. | ред. код]
В радянський час у будівлі розташовувався Будинок офіцерів.
Храм ПЦУ[ред. | ред. код]
Зі здобуттям Україною незалежності Свято-Георгіївська (Юр'ївська) церква була наново освячена.
Належала до УПЦ КП.
Автографи[ред. | ред. код]
На стінах церкви є автографи солдатів різних часів, які проходили службу у Володимирі-Волинському. Найстаріший автограф датований 1913 роком. Є тут автографи і грузинською мовою, і тюркською, і латиною, на івриті та загадкові ієрогліфи народів Сибіру.
Опис[ред. | ред. код]
Храм збудований за типовим проектом храмових споруд архітектора Федора Михайловича Вержбицького (1846—1916).
Червоноцегляний однонавовий однобанний храм являє собою прямокутний периметр (37 м х 17м) з одноярусною високою дзвіницею над бабинцем, п'ятигранною апсидою та двома прибудовами ризниць з боків останньої в псевдоросійському архітектурному стилі.
Основні декоративні елементи оформлення, виконані методом фігурної цегляної кладки: портали центрального і бічних входів з орнаментованими архівольтами на напівкруглих колонах з перехопленнями, яким вторить більш скромні (профільовані архівольти) віконні прорізи, кутові пілястри, фриз оздоблений ширинками, зубчастий карниз, світловий барабан з арковими вікнами під шатрової дахом, кронштейни з важками, круглий кіот над входом, прямокутні ніші, скрашують загальний суворий лик нетинькованих храмових стін.
Джерела[ред. | ред. код]
- https://zabytki.in.ua/uk/2226/georgiyivska-yur-yivska-tserkva-volodimir-volinskogo [Архівовано 27 травня 2019 у Wayback Machine.]
- https://drymba.com/uk/1034970-tserkva-heorhiya-viyskova-volodymyr-volynskyy [Архівовано 27 травня 2019 у Wayback Machine.]
- http://regiment.ru/reg/II/B/149/1.htm [Архівовано 27 травня 2019 у Wayback Machine.]
- http://archive.mistovechirne.in.ua/podii-i-faktu/2837-2013-10-24-07-21-13 [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цитович Г. А. Храмы армии и флота. Пятигорск, 1913
Посилання[ред. | ред. код]
- Відеоекскурсія навколо храму св. Гергія https://www.youtube.com/watch?v=IWAjBrBS1kA [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
