Гладконоги
| ?Гладконоги | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Земноводні (Amphibia) |
| Підклас: | Безпанцерні (Lissamphibia) |
| Надряд: | Батрахії (Batrachia) |
| Ряд: | Безхвості (Anura) |
| Підряд: | Archaeobatrachia |
| Родина: | Гладконоги (Leiopelmatidae) Mivart, 1869 |
| Синоніми | |
| Ascaphidae | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Leiopelmatidae |
 Віківиди: | Leiopelmatidae |
 EOL: | 1560 |
 ITIS: | 173544 |
 NCBI: | 43506 |
| Fossilworks: | 113809 |
Гладконоги (Leiopelmatidae) — родина земноводних підряду Archaeobatrachia ряду Безхвості. Має 3 роди, з яких 1 натепер є вимерлим, 10 видів (з них 4 є вимерлими). Інша назва «хвостаті жаби». Відомі 200 млн років тому.
Загальна довжина представники цієї родини коливається від 2,5 до 5 см від інших представників свого ряду та підряду відрізняються наявність 9 спинних хребців, які вонуті і мають хрящові міжхребцеві диски. Мають доволі гладеньку шкіру, особливо кінцівки. Також особливістю цих жаб є відросток у самців позаду — від клоаки, своєрідний «хвіст», що й дало другу назву цієї родині. Втім цей відросток найбільше розвинений в існуючого роду Ascaphus й вимерлого — Vieraella. У ліопельм «хвіст» майже не помітний.
Забарвлення переважно коричневого, оливкового або бурого кольору з різними відтінками.
Полюбляють водойми із швидкою течією у лісовій місцині. Не бояться холодних водойм. Переважно перебувають у воді. Час від час здатні виходити на суходіл. Активні у присмерку або вночі. Живляться безхребетними та зеленими водоростями.
Це яйцекладні амфібії. Статева зрілість настає у 7—8 роки. Самці використовують свій «хвіст» для спрямування своїх сперматоформ до самиці. У цих земноводних внутрішнє запліднення. Самиці відкладають до 50—70 яєць. За рік буває до 2 кладок. Метаморфоз триває 1—4 роки.
Мешкають на півночі США, у Канаді та Новій Зеландії.
- Günther E. Freytag, Bernhard Grzimek, Oskar Kuhn, Erich Thenius (Hrsg.): Lurche. In: Fische 2, Lurche. dtv, München 1980, ISBN 3-423-03204-9