Глюкозотолерантний тест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Глюкозо-толерантний тест (дворазове визначення) — лабораторне дослідження, що застосовується для діагностики цукрового діабету та інших порушень метаболізму вуглеводів в організмі.

Тест полягає в тому, що аналіз крові на глюкозу береться у людини двічі за короткий проміжок часу. Перший зразок крові відбирається натщесерце, після чого пацієнт випиває розчин глюкози у воді (проводиться вуглеводне навантаження), а через дві години береться другий зразок для аналізу.

Глюкозо-толерантний тест дає можливість встановити наступні порушення обміну вуглеводів:

  • цукровий діабет;
  • глікемія натще;
  • порушення толерантності до глюкози.
  • індекс маси тіла (ІМТ) вище 25;
  • наявність цукрового діабету у найближчих родичів;
  • належність до вікової категорії старше 45 років;
  • діагностоване захворювання серцево-судинної системи (перш за все, артеріальна гіпертензія);
  • низький рівень фізичної активності;
  • діагностовані порушення ліпідного обміну.
  • рівень глюкози натще в межах 4,1-5,9 ммоль/л;
  • через 2 години після вуглеводного навантаження в межах 4,1-7 ммоль/л.

Дозволяючи діагностувати цукровий діабет, тест не розрахований на уточнення його типу або причин виникнення хвороби. Тому дослідження є однією з перших сходинок у процесі діагностики захворювання і його лікування.

Показання до призначення[ред. | ред. код]

Найчастіше аналіз призначають ендокринологи — профільні фахівці в лікуванні порушень обміну речовин. Але дослідження може бути призначено будь-яким лікарем, який може запідозрити у пацієнта цукровий діабет — від терапевта, до кардіолога і нефролога.

Приводом для призначення може служити:

  • індекс маси тіла (ІМТ) вище 25;
  • наявність цукрового діабету у найближчих родичів;
  • приналежність до вікової категорії старше 45 років;
  • діагностоване захворювання серцево-судинної системи (перш за все, артеріальна гіпертензія);
  • низький рівень фізичної активності;
  • діагностовані порушення ліпідного обміну.

Якщо пацієнт старше 45 років, то глюкозо-толерантний тест стає скринінговим — проводиться кожні три роки. Аналогічно — для пацієнтів, що мають ІМТ більше 25 і будь-який додатковий фактор ризику із зазначених у списку.

Значення результатів[ред. | ред. код]

Референсними значеннями (нормальними для більшості здорових людей) є:

  • рівень глюкози натще в межах 4,1-5,9 ммоль/л;
  • через 2 години після вуглеводного навантаження в межах 4,1-7 ммоль/л.

Якщо результати тесту вище цих показників, то у пацієнта одне з порушень вуглеводного метаболізму: цукровий діабет, порушення толерантності до глюкози або глікемія натще. Такий пацієнт потребує додаткових обстеженнях і консультації ендокринолога для з'ясування типу і характеру порушень метаболізму вуглеводів.

Хибнопозитивний результат можливий у пацієнтів, які нещодавно перенесли хірургічне втручання, гостру хворобу або сильний стрес. Також результат тесту може спотворювати прийом ряду препаратів, тому важливо перед призначенням тесту повідомити лікаря про те, що ви приймаєте ліки.

Результати нижче референсних значень також можливі і можуть бути викликані інтенсивними фізичними навантаженнями, занадто довгим періодом утримання від їжі або прийомом ліків.

Підготовка до обстеження[ред. | ред. код]

Тест проводиться натщесерце — період голодування повинен становити не менше 8 годин, протягом яких допускається вживання води. За 10-15 годин до дослідження не можна вживати алкоголь і нікотин.

Після взяття першого зразка крові, пацієнт повинен відразу прийняти вуглеводне навантаження (випити розчин глюкози). Другий зразок відбирається через дві години, протягом яких не можна піддаватися фізичним навантаженням, також заборонено куріння.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: ферментативний УФ метод (гексокіназний).

Термін проведення: 1 робочий день.

Примітки[ред. | ред. код]