Гнатюк Вікторія В'ячеславівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнатюк Вікторія В'ячеславівна
Народилася 24 березня 1946(1946-03-24) (73 роки)
Вінницька область
Національність українка
Партія КПРС
Нагороди Орден Дружби народів

Вікторія В'ячеславівна Гнатюк (нар. 24 березня 1946(19460324), Вінницька область) — українська радянська діячка, лікар Калинівської центральної районної лікарні Вінницької області. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (12-го скликання) в 1989—1991 роках. Зараз носить прізвище Сальве-Гнатюк.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчила середню школу в місті Тульчині Вінницької області. У 1964—1967 роках — медсестра Тульчинської центральної районної лікарні Вінницької області.

У 1967—1973 роках — студентка Вінницького медичного інституту.

У 1973—1975 роках — лікар Тульчинської центральної районної лікарні Вінницької області, лікар Ольгопільської районної лікарні Вінницької області.

З 1975 року — лікар-гінеколог Калинівської центральної районної лікарні Вінницької області. Обиралася головою профспілкового комітету Калинівської центральної районної лікарні.

Член КПРС з 1976 року.

На початку 1980-х роках деякий час працювала лікарем у Демократичній Республіці Афганістан. Була важко поранена у 1982 році. Під час роботи в Афганістані надавала медичну допомогу фахівцям радянського контингенту, місцевому населенню, військовим.

Як депутат Верховної Ради СРСР працювала в Комітеті охорони здоров'я ВР СРСР. Протягом 1989-1991 років на постійній основі працювала секретарем Комітету охорони здоров'я Верховної Ради СРСР. Серед законодавчих доробків Вікторії Гнатюк є проект закону СРСР про страхову медицину. Вона передала ці наробки до ВР України 1-го скликання.

Також протягом роботи у ВР СРСР сприяла розвитку медичних закладів України через їх фінансування з центрального бюджету. Зокрема, йдеться про побудову нового хірургічного комплексу Вінницької обласної лікарні ім. Пірогова, Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Сприяла газифікації міста Іллінці Вінницької області.

Після закінчення політичної кар'єри повернулась до роботи лікарем акушером-гінекологом в місті Калинівці на Вінничині.

Потім — на пенсії в місті Калинівці Вінницької області. Після виходу на пенсію працювала в Ємені лікарем-гінекологом протягом двох років.

Підтримала Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію гідності 2014 року.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік: Гнатюк Іван Федорович (1941 р.н.) — хірург, пенсіонер.

Син: Гнатюк В'ячеслав Іванович (1976 р.н.) — журналіст.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]