Граничний струм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Граничний струм (рос. предельный ток, англ. limiting current) — гранична величина фарадеївського струму, до якого вона наближається при зростанні швидкості переносу заряду зі зміною потенціалу. Вона не залежить від прикладеного потенціалу в обмеженій області. Може мати характер адсорбційного, каталітичного, дифузійного або кінетичного струму й може включати міграційний струм. Вираховується відніманням відповідного залишкового струму від виміряного загального.

Наприклад:

  • граничний дифузiйний струм -

Постiйне, незалежне вiд потенцiалу значення дифузiйного струму на певнiй дiлянцi залежностi потенцiал — струм, яке досягається відповідно до того, як швидкiсть процесу переносу заряду збiльшується зi змiною прикладеного потенцiалу.

  • граничний каталітичний струм -

Незалежна від потенціалу величина, до якої наближається каталітичний струм при збільшенні швидкості переносу заряду зі зміною прикладеного потенціалу.

  • граничний міграційний струм -

Гранична величина міграційного струму, що досягається зі зростанням швидкості переносу заряду при зміні прикладеного потенціалу.

Література

[ред. | ред. код]