Грехов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Грехов
Олександр Сергійович Грехов
Народився 25 серпня 1983(1983-08-25) (40 років)
Потсдам, НДР
Країна  Україна
Діяльність художник, ілюстратор
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського

Олександр Сергійович[1] Грехов (нар. 25 серпня 1983[1], м. Потсдам, Німеччина[2]) — український художник-ілюстратор. Засновник бренду «Unicorn & Wine»[1][3].

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2005 році закінчив Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (магістр, спеціальність — телекомунікації та інформаційна безпека[4])[1][3]. Працював в IT сфері[5].

Від 2017 року створює ілюстрації[6][7][3]. Співпрацює з Національним музеєм Тараса Шевченка[8], Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, фондами «Таблеточки» і «Сіріус», газетою «Esthete» та іншими[1][3].

Серія робіт «Квантовий стрибок Шевченка» виставлялася на станції ім. Тараса Шевченка київського метрополітену (2019, пошкоджена вандалом[9])[10][11][5], в ОАЕ, Сербії, на фестивалі «Burning Man» (США)[12]. Автор ілюстрацій на тему російсько-української війни[13][14][15][16][17][18].

Персональні виставки у містах Києві (2018[19], 2019), Полтаві (2018), Будапешті (2018, Угорщина)[1], Львові (2021)[20][2], Луцьку (2021)[7], Житомирі (2021)[21].

  • Шафка з Бородянки
    Шафка з Бородянки
  • Без вас
    Без вас

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Грехов Олександр. Grynyov Art Collection (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  2. ↑ а б «Привіт, а дорослі вдома є?» Персональна виставка Олександра Грехова. Центр ім. митрополита Андрея Шептицького (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  3. ↑ а б в г Олександр Грехов. Гендер в деталях (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  4. ↑ Катя Мещерякова, Дмитро Раєвський (10 лютого 2021). «Десять облич Лесі» — нова виставка автора «Квантового стрибка Шевченка» Олександра Грехова. Бабель (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  5. ↑ а б Тетяна Пляцок (6 червня 2021). Олександр Грехов: Я десь сам перетворююсь на якогось Дон Кіхота. Українська правда (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  6. ↑ Evheny Osievsky (20 липня 2022). “They Are Not Monsters. Just Murderers”: Oleksandr Grekhov on Cartoonism in the Time of War, Limitations as Style, and Having His Works Destroyed by Conservatives. The Comics Journal (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  7. ↑ а б Не закуті в іконостас. Олександр Грехов про «живу» Лесю та святкування ювілеїв. Район культура (укр.). 19 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2023.
  8. ↑ Мар'яна Хемій (4 жовтня 2021). Художник Олександр Грехов: «Не треба консервувати людей у їхніх епохах». Тиктор медіа (укр.). Процитовано 24 лютого 2023.
  9. ↑ Порізані вандалом незвичайні картини Шевченка виставлять в декількох містах України. ТСН (укр.). 19 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2023.
  10. ↑ Віталій Червоненко, Георгій Ерман (10 лютого 2019). Елвіс, Бендер і Че: як у київському метро зобразили Шевченка. BBC News Україна (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  11. ↑ Shevchenko’s Quantum Leap. Freeдом (англ.). 11 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2023.
  12. ↑ Оля Коротенко (25 січня 2021). «Ось тобі ілюстрація. Стріляй із неї». Розмова з Олександром Греховим. Bazilik (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  13. ↑ Les Beley (12 квітня 2022). Ten anti-war posters that show Ukrainian artists at their symbolic best. Euronews (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  14. ↑ Історія кухонної шафки з півником: як одне фото з руїн Бородянки стало вірусним. BBC News Україна (укр.). 10 квітня 2022. Процитовано 25 лютого 2023.
  15. ↑ Тома Міроненко (31 грудня 2022). «Червона калина», Бенксі та керамічний півник. 14 пісень, фото та арт-обʼєктів, що стали символами українського спротиву. Forbes (укр.). Процитовано 24 лютого 2023.
  16. ↑ Сміх — як зброя: «меми загрозливих днів» із соцмереж. Укрінформ (укр.). 23 лютого 2022. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  17. ↑ Ольга Білоусенко (2 травня 2022). «Війна сіє смерть, а будь-яка творчість зароджує життя». Детектор медіа (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  18. ↑ Паляниця: історії 4 ілюстраторів, що живуть і працюють під час війни. Telegraf (укр.). 23 квітня 2022. Процитовано 25 лютого 2023.
  19. ↑ Марія Катаєва (20 серпня 2018). Як Шевченко перевтілився на Гаррі Поттера і Спайдермена. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  20. ↑ Оксана Палій (7 лютого 2021). Майбутнє із бентеги сьогодення. Zbruc (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  21. ↑ Оксана Ковальчук (24 лютого 2021). Ілюстратор Олександр Грехов презентував проєкт «Десять облич Лесі». Суспільне Мистецтво. Суспільне Культура (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
NA HI BA. 1 сезон. Олександр Грехов — ілюстратор на YouTube // Суспільне Культура. — 2021. — 27 липня.
«Пізній ранок шоу». Олександр Грехов на YouTube // Суспільне Культура. — 2019. — 12 березня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грехов_Олександр_Сергійович&oldid=38559559