Гринник Олена Іванівна
| Гринник Олена Іванівна | |
|---|---|
| Народилася |
25 липня 1943 (80 років) Розсохувата, Іллінецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | поетка, журналістка, діяч культури, громадська діячка |
| Alma mater | Київський державний інститут культури (1969) |
Олена Іванівна Гринник (25 липня 1943, с. Росоховата Іллінецького району Вінницької області) — українська поетеса, радіожурналістка і громадсько-культурницька діячка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в багатодітній родині селян. Закінчила Київський державний інститут культури за фахом бібліотекар-бібліограф (1969).
Мешкала у Вінниці, від 1990 — у Севастополі, де працювала в Управлінні виховної роботи Військово-морських сил України.
Від 1996 — в Українському культурно-інформаційному центрі, при якому створила українську бібліотеку; від 1999 вчителювала.
Упродовж шести років на радіо «Бриз» вела українською мовою авторську програму для дітей «Ластів'ятко», що в 2000 р. стала лауреатом Всеукраїнського фестивалю телерадіопрограм «Калинові острови».
У 2013, після смерті чоловіка, повернулась на Вінниччину у місто Гайсин.
Громадсько-культурницька дільність[ред. | ред. код]
Разом із Севастопольською організацією товариства «Просвіта» започаткувала міський шевченківський конкурс декламаторів, 1998 — першу радіопрограму для дітей українською мовою «Ластів'ятко».
Заснувала відділення Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги.
Поетична творчість[ред. | ред. код]
Пише вірші (переважно зразки громадян. лірики), пісні, гуморески.
Авторка збірок:
- «Моя Україна — любов і тривога»,
- «Три журавлики» (обидві — 2003),
- «Дух Свободи» (2005; усі — Севастополь),
- «Сонце – мій знак»,
- «Струни палкого серця»,
- «Із Франкової криниці»,
- «Слава Богу співаймо»,
- «Чорноморська хвиля»,
- «Поспішаймо роботи добро»,
- «Кобзарева пісня»,
- «Шкільні роки незабутні».
Її вірші ввійшли до колективних збірок «Українська поезія в Італії» (вип. 1,4,8), «Севастопольські проліски» (1999р.), «Пісня над морем», «Мариністика міжнародна».
Для її поезії характерні щирість, героїко-романтична піднесеність, вольові інтонації, публіцистичний струмінь. Низку власних віршів поклала на музику.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Дипломат Міжнародного конкурсу в Італії «Поезія миру – 98».
Посилання[ред. | ред. код]
- Гринник Олена Іванівна / Б. В. Хоменко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-27286
- Поетичні світи Олени Гринник. Відділ культури, молоді та спорту Гайсинської міської ради. 25 липня 2022. Процитовано 23 жовтня 2023.
- “Із Поділля коріння моє” – слайд-презентація до 80-річчя від дня народження Олени Гринник. Відділ культури, молоді та спорту Гайсинської міської ради. 25 липня 2023. Процитовано 23 жовтня 2023.
- Життєве кредо Олени Гринник. Вінницький обласний краєзнавчий музей. 21 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Таке буває раз в століття // Шлях перемоги. 28 грудня 2005.