Гайсин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайсин
Coat of Arms of Haisyn.PNG
Герб Гайсина
Buildings in Haisyn (Jul 2020) 4.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район Гайсинський район
Громада Гайсинська міська громада
Засноване
Перша згадка 1545
Магдебурзьке право 1744
Статус міста з 1795 року
Населення 25 883 (01.01.2021)[1]
 - повне 25 883 (01.01.2021)[1]
Площа 18.26 км²
Густота населення 1423.38 осіб/км²
Поштові індекси 23700-23705
Телефонний код +380-4334
Координати 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417Координати: 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417
Висота над рівнем моря 215 м
Водойма р. Сіб
Відстань
Найближча залізнична станція Гайсин
До обл./респ. центру
 - фізична 83 км
 - залізницею 114 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - фізична 197 км
 - залізницею 497 км
 - автошляхами 264 км
Міська влада
Адреса 23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7
Вебсторінка Гайсинська міськрада
Міський голова Анатолій Ілліч Гук

CMNS: Гайсин у Вікісховищі

Карта
Гайсин. Карта розташування: Україна
Гайсин
Гайсин
Гайсин. Карта розташування: Вінницька область
Гайсин
Гайсин

Га́йсин — місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району Вінницькій області. Населення міста — 25 883 осіб (станом на 1 січня 2021 року).

Назва[ред. | ред. код]

Згідно з розповсюдженою версією, назва міста має тюркське походження. За однією з версій, назва походить від тюркських кочових племен Чорних клобуків, які проживали у цих краях ХІ – ХІІ століттях. Гайсин з тюркської мови означає «стан на горбі».[2][3]

Також повідомляється, що назва міста Гайсин та села Гайшин походить від татарського імені Гайса.[4]

Економіка[ред. | ред. код]

Підприємства та організації: спиртовий завод, завод продтоварів, хлібозавод, швейна, меблева фабрики.

Дороги[ред. | ред. код]

З Гайсина в усякі боки розходиться п'ять ключових міжрайонних доріг.

Через Гайсин проходить міжнародна автодорога E50 (М12) (Стрий — Знам'янка), а ще міжобласний автошлях Брацлав — Гайсин — Умань — Черкаси (317 км), побудований у 1961 році під проводом інженера Степана Кожум'яки. Стан її тепер жахливий, щомісяця трапляються аварії, завжди тісно.

У місті Гайсині є залізнична станція Гайсин. Поїздів поки що мало. Поїзд Гайворон — Вінниця вирушає з Гайсина о 4:35, зворотній із Вінниці — о 17:05. Пенсіонери й інші пільговики мають безплатний проїзд. Тепер там їздять плацкартні вагони. Ще на станції Вінниці узгоджено пересідання з елетропоїзда до Києва та навпаки.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Гайсина

Перша згадка відноситься до 1545, коли місто входило до складу Брацлавського воєводства. 5 вересня 1577 року король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на розлогу пустку Гайсин над річкою Соб[5]. В 1744 р. отримав магдебурзьке право.

У 1795 році внаслідок поділу Польщі відходить до Росії. З 1797 Гайсин — повітове місто Подільської губернії. У місті була чоловіча гімназія. Зараз у цій будівлі розташована школа-інтернат.

Новітня історія[ред. | ред. код]

28 листопада 2015 року єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл звершив чин освячення храму на честь Святого великомученика і цілителя Пантелеймона[6].

На початку лютого 2019 року у Гайсині відкрили Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих вояків 59-ї окремої мотопіхотної бригади на території військової частини, у якій розташована бригада. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України[7].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Почесні громадяни[ред. | ред. код]

  • Топаллер Анатолій Семенович (1911—1996) — Герой Радянського Союзу (19.05.1940), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Почесний житель міста.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/zb_chuselnist%202021.pdf
  2. Bubenok, O. (2014-12-30). The Problem on Black Klobuks in the Eastern Europe Historiography since XVIII century till Present. The World of the Orient 2014 (4). с. 45–64. ISSN 1608-0599. doi:10.15407/orientw2014.04.045. Процитовано 2020-02-21. 
  3. Боднар, Влад. На Вінниччині у місті Липовець є свій Гайсин | Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info. vlasno.info (uk-ua). Процитовано 2020-02-21. 
  4. В.И.Марков (2016). Тюркский след в истории Украины. Евразия. с. 203. ISBN 978-5-91852-161-8. 
  5. Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 272. (пол.)
  6. В Гайсині освятили нову церкву
  7. У Гайсині відкрили великий меморіал на честь загиблих вояків. ФОТО. Vежа. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019. 
  8. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 167 с. ISBN 966-8201-26-4
  9. Український Меморіал
  10. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 296 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А.Т. Давидюк, П.С. Кривко. Га́йсин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.193-203

Посилання[ред. | ред. код]