Гайсин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайсин
Coat of Arms of Haisyn.PNG
Герб Гайсина
Haysyn Gymnasyum Unit 2-07.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район Гайсинський район
Рада Гайсинська міська рада
Код КОАТУУ 0520810100
Засноване
Перша згадка 1545
Магдебурзьке право 1744
Статус міста з 1795 року
Населення 25 818 (01.01.2020)[1]
 - повне 25 818 (01.01.2020)[1]
Площа 18.26 км²
Густота населення 1423.38 осіб/км²
Поштові індекси 23700-23705
Телефонний код +380-4334
Координати 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417Координати: 48°48′37″ пн. ш. 29°23′03″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 29.38417° сх. д. / 48.81028; 29.38417
Висота над рівнем моря 215 м
Водойма р. Сіб
Відстань
Найближча залізнична станція Гайсин
До обл./респ. центру
 - фізична 83 км
 - залізницею 114 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - фізична 197 км
 - залізницею 497 км
 - автошляхами 264 км
Міська влада
Адреса 23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7, 2-31-29
Вебсторінка Гайсинська міськрада
Міський голова Анатолій Ілліч Гук

CMNS: Гайсин у Вікісховищі

Карта
Гайсин. Карта розташування: Україна
Гайсин
Гайсин
Гайсин. Карта розташування: Вінницька область
Гайсин
Гайсин

Га́йсин — місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району Вінницькій області. Населення міста — 25 818 осіб (станом на 1 січня 2020 року). Одне з найбільших міст Вінницької області.

Назва[ред. | ред. код]

Згідно з розповсюдженою версією, назва міста має тюркське походження. За однією з версій, назва походить від тюркських кочових племен Чорних клобуків, які проживали у цих краях ХІ – ХІІ століттях. Гайсин з тюркської мови означає «стан на горбі».[2][3]

Також повідомляється, що назва міста Гайсин та села Гайшин походить від татарського імені Гайса.[4]

Дороги[ред. | ред. код]

З Гайсина в усякі боки розходиться п'ять ключових міжрайонних доріг.

Через Гайсин проходить міжнародна автодорога E50 (М12) (Стрий — Знам'янка), а ще міжобласний автошлях Брацлав — Гайсин — Умань — Черкаси (317 км), побудований у 1961 році під проводом інженера Степана Кожум'яки. Стан її тепер жахливий, щомісяця трапляються аварії, завжди тісно.

У місті Гайсині є залізнична станція Гайсин. Поїздів поки що мало. Поїзд Гайворон — Вінниця вирушаєз Гайсина о 4:35, зворотний із Вінниці — о 17:05. Пенсіонери й інші пільговики мають безплатний проїзд. Тепер там їздять плацкартні вагони. Ще на станції Вінниці узгоджено пересідають з елетропоїзда до Києва та навпаки.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Гайсина

Перша згадка відноситься до 1545, коли місто входило до складу Брацлавського воєводства. 5 вересня 1577 року король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на розлогу пустку Гайсин над річкою Соб[5]. В 1744 р. отримав магдебурзьке право.

У 1795 році внаслідок поділу Польщі відходить до Росії. З 1797 Гайсин — повітове місто Подільської губернії. У місті була чоловіча гімназія. Зараз у цій будівлі розташована школа-інтернат.

Новітня історія[ред. | ред. код]

28 листопада 2015 року єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл звершив чин освячення храму на честь Святого великомученика і цілителя Пантелеймона[6].

На початку лютого 2019 року у Гайсині відкрили Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих вояків 59-ї окремої мотопіхотної бригади на території військової частини, у якій розташована бригада. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України[7].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Почесні громадяни[ред. | ред. код]

  • Топаллер Анатолій Семенович (1911—1996) — Герой Радянського Союзу (19.05.1940), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Почесний житель міста.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Bubenok, O. (2014-12-30). The Problem on Black Klobuks in the Eastern Europe Historiography since XVIII century till Present. The World of the Orient 2014 (4). с. 45–64. ISSN 1608-0599. doi:10.15407/orientw2014.04.045. Процитовано 2020-02-21. 
  3. Боднар, Влад. На Вінниччині у місті Липовець є свій Гайсин | Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info. vlasno.info (uk-ua). Процитовано 2020-02-21. 
  4. В.И.Марков (2016). Тюркский след в истории Украины. Евразия. с. 203. ISBN 978-5-91852-161-8. 
  5. Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 272. (пол.)
  6. В Гайсині освятили нову церкву
  7. У Гайсині відкрили великий меморіал на честь загиблих вояків. ФОТО. Vежа. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019. 
  8. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 167 с. ISBN 966-8201-26-4
  9. Український Меморіал
  10. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 296 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]