Грох Іштван
| Грох Іштван | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
2 червня 1867[1] Великий Березний | |||
| Смерть | 16 березня 1936[1] (68 років) | |||
| Будапешт, Угорське королівство | ||||
| Поховання | Керепеші | |||
| Діяльність | мистецтвознавець | |||
|
| ||||
 Грох Іштван у Вікісховищі | ||||
Іштван Грох (угор. Gróh István; 2 червня 1867 — 16 березня 1936) — угорський художник-прикладник, письменник теорії мистецтва.
Діяльність[ред. | ред. код]
Син графа Самуїла та Вікторії Полянських. Він був студентом Коледжу образотворчих мистецтв. Згодом він викладав у школах Ніредьгази, а згодом у Рожняві. З 1896 р. — викладач у Школі прикладного мистецтва, а з 1917 р. до виходу на пенсію в 1926 р. — її директором. Вважається одним із піонерів угорської охорони пам'яток завдяки пошуку та копіюванню середньовічних фресок в Угорщині.
У 1901 році він зі своїми учнями відновив оздоблення Будинку Ракоці в Пряшеві та підготував план реставрації Будинку Турцо в Левочі. У 1927 році він брав участь у ремонті фресок, зроблених Йоганом Берґлем у 1776 році в університетській церкві Будапешта. У 1907 році він написав декоративні фризи у Великому залі Академії музики. Також займався художньою літературою.[2]
Творчість[ред. | ред. код]
- Nobel Árpád kalandjai. Regény. Budapest, 1912
- Két farkas. Regény. Budapest, 1925
- Az idealista Perbetei. Regény. Budapest, 1925
- A harsányi Vénusz. Regény. Budapest, 1926
- Zsidó vagyok. Regény. Budapest, 1933
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC04834/05475.htm
- ↑ Sallai, Ágnes; Szabó, Ádám (2019). Vegytan az Akadémiai Könyvtár alapító állományában. Teleki József : Tanulmányok az Akadémiai Könyvtár alapítójáról és a Magyar Tudományos Akadémia első elnökéről. Magyar Tudományos Akadémia Könyvtár és Információs Központ. с. 122—144. ISBN 978-963-7451-47-8.
|
