Гуго I (сеньйор Яффи)
Гуго д'Ібелін (фр. Hugues d Ibelin; до 1133 — бл. 1170) — сеньйор Рамли й Ібеліна, впливовий барон Єрусалимського королівства.
| Гуго д'Ібелін фр. Hugues d’Ibelin | ||
 | ||
| Герб Ібелінського дому | ||
| ||
|---|---|---|
| ок. 1151 — ок. 1170 | ||
| Попередник: | Барісан (Баліан) д'Ібелін | |
| Наступник: | Балдуїн д'Ібелін | |
| Народження: | до 1133 | |
| Смерть: | ок. 1170 | |
| Країна: | Єрусалимське королівство | |
| Рід: | Ібеліни | |
| Батько: | Барісан (Баліан) д'Ібелін | |
| Мати: | Ельвіс з Рамли | |
| Шлюб: | Агнес де Куртене і Агнес де Куртене | |
| Діти: | Філіп Ібелін | |
Біографія[ред. | ред. код]
Гуго був старшим сином Барісана д'Ібеліна і Ельвіс з Рамли. Після смерті Барісану в 1150 Ельвіс вийшла заміж за [Коннетабл Франції | її боротьбі з Балдуїном III.
Манассе був вигнаний в 1152, коли Балдуїн здобув верх у боротьбі проти Мелісенди і дозволив Гуго успадкувати Рамлу, володіння матері. Гуго взяв участь у захопленні Аскалона в 1153 рік, а в 1157 потрапив у полон у битві при Баніас (місто, Ізраїль) і був відпущений, можливо в наступному році. У 1159 році він відвідав князівство Антіохію і зустрівся з візантійським імператором Мануїлом Комніном, який прибув для затвердження свого сюзеренітета над князівством. Гуго брав участь в експедиції Аморі I Єрусалимського в Єгипет в 1167 році і відповідав за будівництво мосту через Ніл. Хрестоносці в той час були в союзі з єгипетським султаном проти Асад ад-Діна Ширкуха ібн Шаді, полководця атабека Нур ад-Дін Махмуда, який також виборював контроль над Єгиптом. Гуго був відправлений до Каїра, щоб обороняти місто разом з Камілем, сином султана, і став першим хрестоносцем, що побував у палаці султана. При облозі Більбейса під час тієї ж кампанії, згідно з сімейною легендою, Гуго був врятований Філіппом де Міллі після того, як зламав ногу і впав з коня. Гуго помер близько 1170 року під час паломництва в Сантьяго-де-Компостела. Його володіння, Ібелін і Рамла, перейшли до його молодшого брата Балдуїна д'Ібеліна. Інший Гуго д'Ібелін був сином Жана Старого, правителя Бейрута, і доводився внучатим племінником цьому Гуго.
Шлюб[ред. | ред. код]
У 1163 ріку одружився з Агнесе де Куртене (1133 — вересень 1184 — 1 лютого 1185), дочки графа Едеси Жослена II і Беатріси, колишній дружині Аморі та матері Балдуїна IV. Можливо, Агнеса вже була заручена з ним до 1157, але вийшла за Аморі після полону Гуго. Аморі розлучився з нею, перш ніж коронувався у 1163 році. Помер бездітним.
Література[ред. | ред. код]
- William of Tyre. A History of Deeds Done Beyond the Sea = Historia Rerum in partibus transmarinis gestarum / E. A. Babcock and A. C. Krey, trans. — Columbia University Press, 1841. * {{Книга | автор = Peter W. Edbury. * {{книга|автор=H. E. Mayer, | Частина = Carving Up Crusaders: The Early Ibelins and Ramlas | Назва = Outremer: * Runciman Stiven. A History of the Crusades, Vol. II: The Kingdom of Jerusalem. — Cambridge University Press, 1952.