Гіпотеза Гірша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза Гірша — спростована гіпотеза про діаметр графу багатогранника.

Формулювання

[ред. | ред. код]

Для -вимірного опуклого багатогранника з гранями, граф, утворений його ребрами і вершинами, має діаметр не більше .

Тобто будь-які дві вершини багатогранника можна з'єднати один з одним по ланцюжку з не більше ніж ребер.

Історія

[ред. | ред. код]

Гіпотезу сформулював Воррен Гірш[de] у листі до Джорджа Данціга в 1957 році. Поштовхом до цього став аналіз симплекс-методу в лінійному програмуванні.

Гірш довів гіпотезу для розмірності 3, а також у кількох часткових випадках. Відомо, що верхня оцінка субекспоненціальна за і .

В травні 2010 року Сантос Леал[ru] з університету Кантабрії[en][1][2][3] продемонстрував контрприклад — 43-вимірний багатогранник з 86 гранями і діаметром графу, що перевищує 43. Результат представлено на конференції 100 років у Сіетлі: математики Клі[en] та Ґрюнбаум і з'явився в Анналах математики[4]. Контрприклад не має прямих наслідків для аналізу симплекс-методу, оскільки не виключає можливості більшої, але все ж лінійної чи поліноміальної кількості кроків.

Існують різні еквівалентні формулювання задачі, такі як гіпотеза про d-степінь, яка стверджує, що діаметр будь-якого 2d-фасетового багатогранника в d-вимірному евклідовому просторі не більший від d; контрприклад Леала також спростовує цю гіпотезу[5][6].

Питання про існування лінійної або поліноміальної оцінки залишається відкритим.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Santos, (2011).
  2. Kalai, (2010).
  3. Francisco Santos encuentra un contraejemplo que refuta la conjetura de Hirsch, Gaussianos, 24 травня 2010, архів оригіналу за 3 березня 2016, процитовано 14 листопада 2020
  4. Santos, (2011)
  5. Ziegler, (1994), p. 84.
  6. Klee та Walkup, (1967).

Література

[ред. | ред. код]