Дельта Червоної річки
| Дельта Червоної річки |
|
|---|---|
| Країна | 
|
| Площа [1][2] | |
| - Повна | 15 070,70 км² |
| Населення (2022) [1] | |
| - Усього | 22 091 250 |
| - Густота | 1465,8/км² |
| Часовий пояс | UTC +7 (UTC+7) |
 |
|
 | |
Дельта Червоної річки або Дельта Хонгхи (в'єт. Đồng bằng sông Hồng; в'єт. châu thổ Bắc bộ, дос. «Північна Дельта») — це один з 8 регіонів В'єтнаму, що географічно співвідноситься з плоскою рівниною, утвореною Червоною річкою та її рукавами, що зливаються з Тхайбінню у Північному В'єтнамі. Регіон має найменшу площу серед усіх регіонів В'єтнаму, але при цьому найбільше населення та густоту (1087 осіб/км2, що в 3.66 рази перевищує середню густоту по В'єтнаму[3]). Регіон, маючи площу 15 000 км², добре захищений від повеней мережею дамб. Це родюча земля, більша частина якої відведена під вирощування рису[4].
Дельта Хонгхи — це колиска в'єтнамської нації. Саме тут на рисових полях зародилося мистецтво лялькового театру на воді. Регіон сильно постраждав від бомбардування літаками США під час В'єтнамської війни. Регіон був запропонований як заповідник під егідою ЮНЕСКО — програма Людина і біосфера у 2004 році[5].
У 2021 році австралійський лінгвіст Пол Сідвел[en] висунув припущення, що приблизно 4–4,5 тисячоліття назад саме в цьому регіоні зародились прото-австроазійські мови[6].
Регіон складається з двох муніципалітетів (столиця Ханой та порт Хайфонг) та восьми провінцій (Віньфук, Бакнінь, Хайзионг, Хинг'єн, Тхайбінь, Ханам, Намдінь, Ніньбінь). У 2019 році тут проживало майже 23 мільйони населення.
| Провінція | Столиця | Населення (2022)[1] | Площа, км2[1][2] | Густота населення /км2 |
|---|---|---|---|---|
| Бакнінь | Бакнінь | 1,488,200 | 822.71 | 1,809 |
| Ханам | Фулі | 878,000 | 861.93 | 1,019 |
| Хайзионг | Хайзионг | 1,946,820 | 1,668.28 | 1,167 |
| Хинг'єн | Хинг'єн | 1,290,850 | 930.20 | 1,388 |
| Намдінь | Намдінь | 1,876,850 | 1,668.83 | 1,125 |
| Ніньбінь | Хоали | 1,010,700 | 1,411.78 | 716 |
| Тхайбінь | Тхайбінь | 1,878,540 | 1,584.61 | 1,185 |
| Віньфук | Віньєн | 1,197,620 | 1,236.00 | 969 |
| Ханой (муніципалітет) | Хоанк'єм (район) | 8,435,650 | 3,359.84 | 2,511 |
| Хайфонг (муніципалітет) | Хонгбанг (район) | 2,088,020 | 1,526.52 | 1,368 |
| Разом | 22,091,250 | 15,070.70 | 1,466 | |
- Провінції Куангнінь, Бакзянг, Тхайнгуєн та Футхо іноді також відносять до Дельти Червоної річки. Проте зазвичай їх вважають частиною регіону Північний Схід.
Маючи близько 150 км вшир Дельта Червоної річки розташована у східного узбережжя Тонкінської затоки. Червона річка — друга за величиною річка у В'єтнамі та одна з п'яти найбільших річок на узбережжі Східної Азії. Її водозбір охоплює частини Китаю та В'єтнаму, а вода та винесені нею донні осади суттєво впливають на гідрологію в Тонкінській затоці.
На півночі і північному сході регіон межує з Північним Сходом, на заході і північному заході — з Північним Заходом, південний захід — з Північчю Центрального узбережжя, схід і південний схід омиваються Тонкінською затокою. Рівнина поступово знижується у напрямку з північного заходу на південний схід, від старих алювіальних терас висотою 10-15 м до 2-4 м алювіальних рівнин у центрі, а потім сягає нульової висоти в районі припливних рівнин, які щодня затоплюються припливною водою.
Уся дельта Червоної річки лежить на шарі давніх кристалічних порід. 200 мільйонів років тому, наприкінці палеозойської ери, цей шар породи опустився. У той час море піднімалося повз сьогоднішній В'єтчі, наближаючись до пагорбів Бакзянгу, Бакніня, Фук'єну, Ньокуану (Ніньбінь). Гирло Червоної річки у той час було в районі В'єтчі. Море покривало регіон протягом понад 170 мільйонів років. Донні неогенові осади стали причиною обміління Тонкінської затоки. Товщина цього осадового шару в деяких місцях сягає 3000 метрів. Зверху знаходиться алювіальний голоценовий шар товщиною від 80 до 100 метрів у центрі дельти Червоної річки, з подальшим зтоншенням до периферії.
У дельті Червоної річки є багато природних улоговин, наприклад, западини Ханамнінь (колишня провінція на місці сьогочасних Ханам, Намдінь і Ніньбінь), западини Хайхинг (колишня провінція, що зараз є Хайзионг і Хинг'єн) і западини Ньокуан. Також багато боліт. Осадові відкладення та мул, що виноситься річками з кожною повінню, не заповнили ці западини, тому що вони надто далеко від річки або тому, що вони перегороджені штучними дамбами.
| Історія приросту населення | ||||||||||||||||
| Рік | Чисельність | |||||||||||||||
| 1995 | 17 078 400 | |||||||||||||||
| 1996 | 17 289 800 | |||||||||||||||
| 1997 | 17 494 800 | |||||||||||||||
| 1998 | 17 692 900 | |||||||||||||||
| 1999 | 17 877 800 | |||||||||||||||
| 2000 | 18 060 700 | |||||||||||||||
| 2001 | 18 249 900 | |||||||||||||||
| 2002 | 18 432 900 | |||||||||||||||
| 2003 | 18 617 500 | |||||||||||||||
| 2004 | 18 807 900 | |||||||||||||||
| 2005 | 18 976 700 | |||||||||||||||
| 2006 | 19 108 900 | |||||||||||||||
| 2007 | 19 228 800 | |||||||||||||||
| 2008 | 19 473 700 | |||||||||||||||
| 2009 | 19 618 100 | |||||||||||||||
| 2010 | 19 803 300 | |||||||||||||||
| 2011 | 19 999 300 | |||||||||||||||
| 2016 | 21 237 416 | |||||||||||||||
| Джерело:[7] | ||||||||||||||||
Населення регіону Дельти Червоної річки становить 21 848 913 людей (на 2021 рік), що становить близько 22,3% від загальної чисельності населення країни[8] із середнім значенням приблизно 1450 осіб/км2. Це регіон з найвищою густотою етнічних в'єтів (по країні), і лише у повітах Баві (Ханой) і Ньокуан[vi] (Ніньбінь) мионги складають більшість.
- Висока густота населення має переваги: вона обумовлює велику кількість високоякісної робочої сили з великим досвідом та традиціями виробництва. Водночас це також і ринок із великою купівельною спроможністю.
- Однак це чинить великий тиск на обмежені природні ресурси, спричиняє забруднення навколишнього середовища, створює багато проблем з життєвим простором, робочими місцями, криміналом і соціальні проблеми.
- Цей регіон має довгу культурну історію, тут розташовано багато історичних пам'ятників, проводяться фестивалі, існують профільні села традиційних ремесел тощо. Соціально-економічними центрами є міста Ханой і Хайфонг.
Дельта Червоної річки має стратегічне розташування з точки зору національної безпеки та оборони. Наразі регіон контролюється Головним командуванням Ханоя[vi] та Першим, Другим та Третім військовими округами Народної Армії В'єтнаму.
Перший армійський корпус[vi], також відомий як Армійський корпус Куєт Тханг, був заснований 24 жовтня 1973 року генералом Во Нгуєн Зяпом та дислокується у місті Тамдьєп[vi], провінція Ніньбінь, і є одним із 4 основних військ В'єтнамської армії.
- Площа сільськогосподарських угідь становить близько 760 000 гектарів, з яких 100% — це родючі алювіальні землі. Сільськогосподарські землі займають 51,2% території регіону.
- Вологий субтропічний клімат, з жарким і вологим літом, але нетропічною холодною і сухою зимою дозволють вирощувати різноманітні культури.
- Водні ресурси — система річок Червона та Тхайбінь. Є також ґрунтові, термальні та мінеральні води.
- Морські ресурси — узбережжя має довжину приблизно 400 км; море має великий потенціал для розвитку багатьох економічних секторів (рибальство, аквакультура, транспорт, туризм тощо).
- Корисних копалин небагато, проте варто відмітити значні запаси бурого вугілля, що за оцінками становлять 8,8 мільярдів тонн (90% кам'яного вугілля країни видобувається у провінції Куангнінь). Розвідка і видобування природного газу відбувається у Тьєнхаї[vi] (провінція Тхайбінь). Поклади корисних копалин, які використовуються як будівельні матеріали, досить великі, — такі як вапняк, — і оцінюються мільярдами тонн.
У 2003 році з 78 мільйонів населення В'єтнаму майже третина (24 мільйони) проживали у межах басейна Червоної річки, з них понад 17 мільйонів — у її дельті. У регіоні розташовані багато великих промислових зон, що зконцентровані навколо В'єтчі, Ханою, Хайфонгу та Намдіню. Більшість населення зайнято у вирощуванні рису, а також рибальстві, аквакультурі, насипанні земель для сільського господарства, будівництві гавані, мангрове лісове господарство тощо. На соціо-економічний розвиток у Дельті також впливають сезонні тайфуни, повені, прибережна ерозія[en], замулювання[en], засолення прісних вод[en] тощо.
Хоча Дельта Хонгхи займає лише 5% від площі В'єтнаму, там проживає близько 30% населення країни, що робить її найбільш густонаселеною частиною країни. 80% населення працюють у сільському господарстві, водночас на одне господарство припадає лише 0,3-0,5 га сільськогосподарських земель дельти, що накладає суттєві обмеження на покращення стандартів життя.
У сільськогосподарському плані Дельта Червоної річки — це другий найважливіший регіон з вирощування рису, чия частка врожаю становить 20% від загальнонаціонального.
Вирощування рису є близьким до оптимального з дуже невеликим розривом урожайності[en], і використовує методи подвійного врожаю, що дозволяє досягти максимальних обсягів врожаю. Однак родючий ґрунт Дельти надає можливість урізноманітнення врожаю, і є потенціал для подальшого розвитку аквакультури[9]. Навколишнє середовище регіону зазнає підвищеного тиску через загрози забруднення, надмірного вилову риби та аквакультур, що руйнує природні середовища проживання[10].
Головні галузі регіону — металургія, машинобудування, хімічна, будівельні матеріали, харчова, споживчі товари, теплоенергетика.
Гірничодобувна промисловість — видобуток нафти, газу, вапняку та каоліну.
Місця з найбільшою концентрацією промисловості: Ханой, Хайфонг, провінції Хайзионг і Бакнінь.
[Архівовано 2010-08-12 у Wayback Machine.]. У регіоні функціонує 61 індустріальний парк із загальною площею понад 13 800 га, з яких 9400 гектарів промислових земель — орендовані. Порівняно з усією країною, на Дельту Червоної річки припадає 26% від загальної кількості індустріальних парків і 23% всієї площі індустріальних парків.
Дельта Червоної річки — це територія з родючою землею алювіального походження. Площа та загальні обсяги вирощування їстивних культур поступаються лише Дельті Меконгу, але це регіон з високим рівнем інтенсивного сільського господарства.
Збір рису у регіоні зріс з 44,4 ц/га (1995) до 58,9 ц/га (2008)
Зросло не тільки вирощування рису, але й деяких інших продуктів харчування, таких як кукурудза, картопля, помідори, плодові дерева. Також з точки зору виробництва збільшилася якість, що в цілому підвищило ефективність економіки регіону. Основним методом вирощування стають озимі.
У регіоні також процвітає свинарство, скотарство і птахівництво.
- ↑ а б в г Area, population and population density by province. General Statistics Office of Vietnam. Процитовано 12 квітня 2024.
- ↑ а б Phê duyệt và công bố kết quả thống kê diện tích đất đai năm 2022 [Approve and announce the results of land area statistics in 2022] (Decision 3048/QĐ-BTNMT) (в'єтн.). Ministry of Natural Resources and Environment (Vietnam). 18 жовтня 2023. Процитовано 12 квітня 2024.
- ↑ 6 điểm đột phá trong quy hoạch vùng Đồng bằng sông Hồng
- ↑ Whitfield, D. Historical and Cultural Dictionary of Vietnam. Metuchen, New Jersey: The Scarecrow Press, 1976.
- ↑ Red River Delta | United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization. www.unesco.org. Процитовано 27 червня 2016.
- ↑ Sidwell, Paul. 2021. Austroasiatic Dispersal: the AA "Water-World" Extended. SEALS 2021 [Архівовано 2021-12-16 у Wayback Machine.]. (Video)
- ↑ Dân số trung bình phân theo địa phương qua các năm, Theo Tổng cục thống kê Việt Nam.
- ↑ Dân số ở thời điểm 2011 là 19.999.300 người.Ban chỉ đạo tổng điều tra dân số và nhà ở trung ương (2010), Báo cáo Kết quả điều tra suy rộng mẫu Tổng điều tra dân số và nhà ở 01/4/2009.
- ↑ Edwards et al (eds.) Rural Aquaculture, CABI publishing, page 56.
- ↑ Thanh, Tran (1 січня 2003). Researches in estuarine environment and ecosystem of Red River: An overview on activities and results. MarINE Environment and Resources. Science and Technics Publishing. House. 10: 34—53 — через ResearchGate.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
21°02′ пн. ш. 105°51′ сх. д. / 21.033° пн. ш. 105.850° сх. д.