День гінді
| День гінді | |
|---|---|
 1988 Indian stamp. | |
| Офіційна назва | День гінді |
| Дата | 14 вересня |
| Традиції | Commemoration of luminaries in the field of Hindi literature |
| Пов'язаний з | World Hindi Day (10th January) |
 День гінді у Вікісховищі | |
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
День гінді (гінді हिन्दी दिवस) відзначається в Індії на честь дати 14 вересня 1949 року, коли під час розробки Конституції Індії було досягнуто компромісу щодо мов, які мали мати офіційний статус у Республіці Індія.[1][2] Компроміс, який зазвичай називають формулою Мунші-Айянгара, розроблений членами комітету К. М. Мунші та Н. Гопаласвамі Айянгаром, був ухвалений Установчими зборами Індії після трьох років дебатів між двома протилежними таборами. Протагоністи гінді хотіли, щоб гінді була єдиною «національною мовою» Індії; делегати з Південної Індії віддали перевагу тому, щоб англійська мова мала місце в Конституції.[1][2] Формула Мунші-Айянгара проголосила гінді «офіційною мовою» федерального уряду Індії; англійська буде асоційованою офіційною мовою протягом 15 років. За цей час буде розроблено формальний лексикон гінді; міжнародна форма індуїстсько-арабських цифр, які є офіційними цифрами.[1][2] Компромісна резолюція стала статтями — конституції Індії, яка набула чинності 26 січня 1950 року[1][2] У 1965 році, коли минуло 15 років, уряд Індії оголосив, що англійська мова й надалі буде «де-факто офіційною мовою Індії».[1][2]
Події[ред. | ред. код]
Окрім заходів місцевого рівня в школах та інших установах, деякі з відомих заходів охоплюють:
- Колишній президент Індії Пранаб Мукерджі вручив нагороди в різних категоріях за досягнення у сферах, пов'язаних з гінді, на заході у Віг'ян Бхавані в Нью-Делі.[3]
- Нагороди Rajbhasha Awards були вручені міністерствам, відомствам, PSU та націоналізованим банкам.[4]
Міністерство внутрішніх справ своїм наказом від 25 березня 2015 року змінило назву двох нагород, які присуджуються щорічно на Hindi Divas. «Індіра Ганді Раджбхаша Пураскар», заснована в 1986 році, змінилася на «Раджбхаша Кірті Пураскар», а «Раджив Ганді Раштрія Гян-Вігян Маулік Пустак Лекхан Пураскар» змінено на «Раджбхаша Гаурав Пураскар».[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Lerner, Hanna (2016), The Indian Founding: A Comparative Perspective, у Choudhry, Sujit; Khosla, Madhav; Mehta, Pratap Bhanu (ред.), The Oxford Handbook of the Indian Constitution, Oxford University Press, с. 63—64, ISBN 978-0-19-870489-8,
Зрештою, тріумфував прагматичний підхід пошуку згоди. 14 вересня 1949, після трьох років дебатів, Збори переважною більшістю схвалили компромісну резолюцію, відому як формула Мунші-Айянгара, яка пізніше стала статтями 343-51 індійської конституції. Замість зазначення національної мови, гінді визначили офіційною мовою Союзу, а англійська мала використовуватись для всіх офіційних цілей. Було визначено, що такий порядок існуватиме 15 років, під час яких гінді буде поступово запроваджена в офіційний ужиток. Те, що мало статись наприкінці цього тимчасового періоду було залишено невизначеним, в Конституції було вказано створення парламентського комітету для розгляду цього питання в майбутньому. На додаток, Конституція визнавала чотирнадцять інших мов для офіційного використання (перелічені у восьмому реєстрі Конституції). ... Через п'ятнадцять років після введення в дію Конституції, гінді все ще не широко використовували в союзному уряді. Слідом за низкою різких протестів в негіндімовних штатах в 1960-х, парламент відмовився від ідеалу індійської національної мови. В 1965, коли завершився прописаний Конституцією 15-річний період, уряд оголосив, що англійська мова залишатиметься де факто формальною мовою Індії.
- ↑ а б в г д Isaka, Riho (2021), Language, Identity, and Power in Modern India: Gujarat, c. 1850–1960, Routledge New Horizons in South Asian Studies, Routledge, с. 126—197, ISBN 9781000468588,
Partition may have 'killed' Hindustani, but it had a marked effect on the debates regarding the position of English and provincial languages in the Constitution. The Hindi protagonists became even more insistent on establishing Hindi as the sole national language and imposing it on the non-Hindi-speaking regions to enhance ‘national unity’. In addition, these leaders even began to argue that the Devanagari form of numerals should be used instead of the international form. This was firmly opposed by members from South India. To solve the continuing dispute among the Assembly members, (K. M.) Munshi and N. Gopalaswami Ayyangar, a Tamil member of the Assembly, drew up detailed language provisions. These, in the words of the latter, represented a ‘compromise between opinions not easily reconcilable’ (Constituent Assembly Debates 1X 1966: 1319). The provisions were proposed to the Congress on 2nd September 1949 and engendered a heated discussion. It was eventually decided that they would be proposed in the Assembly by Munshi, Ayyangar, and Bhimrao Ambedkar (the Chairman of the Drafting Committee) in their personal capacities, not as an official proposal on behalf of the Drafting Committee.
- ↑ Hindi Has Become An Influencial [sic] Language Globally: Pranab Mukherjee. NDTV.com. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ India observed Hindi Divas on 10 January. Jagran Josh. 15 вересня 2014. Процитовано 16 вересня 2014.
- ↑ Names of Indira Gandhi, Rajiv Gandhi knocked off Hindi Diwas awards. The Economic Times. 21 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.