Диференціальний переріз розсіювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Диференціа́льний пере́різ розсі́яння — це відношення числа частинок, розсіяних в тілесний кут  d\Omega до потоку частинок, які падають на мішень та до величини тілесного кута, густина ймовірності розсіяння в даний тілесний кут.

Позначається здебільшого σ і має розмірність площі. Оскільки метр квадратний чи сантиметр квадратний надто великі величини, то переріз розсіяння вимірюється звичайно у барнах.

Якщо dN — число частинок, які потрапили при розсіюванні в  d\Omega , а I — потік частинок, які падають на мішень, то

 \sigma = \frac{dN}{I d\Omega}.

Диференціальний переріз є характеристикою процесів розсіяння в багатьох областях фізики, включно з розсіянням електромагнітних хвиль, атомів, йонів елементарних частинок і квазічастинок.

Диференціальний переріз розсіяння залежить від кута розсіяння й енергії. При непружному розсіянні він залежить також від втрати енергії на збудження.

Аналогічним чином вводиться величина диференціального перерізу розсіяння для хвиль.

 \sigma = \frac{d\Phi}{I d\Omega},

де Φ — інтенсивність хвилі, яка розсіялася в тілесний кут  d\Omega .

Інтегральний переріз[ред.ред. код]

При інтегруванні диференціального перерізу розсіяння по повному сферичному куту отримують інтегральний (повний) переріз розсіяння

 \sigma = \int \sigma(\theta, \varphi) d\Omega

Двічі диференціальний переріз[ред.ред. код]

При непружному розсіянні хвиль та частинок додатковою характеристикою є втрачена частинкою енергія. В такому випадку вводиться двічі диференціальний переріз розсіяння, який визначається ймовірністю актів розсіювання у сферичний кут  d\Omega при втраті енергії в діапазоні від E до E + dE.

Походження терміна[ред.ред. код]

Термін "переріз" уживається за аналогією із розсіянням на твердому тілі. Якщо на тіло падає потік частинок, то кількість відбитих частинок визначатиметься поперечним перерізом тіла.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.