Довгохвостка корейська

Довгохво́стка коре́йська (Takydromus wolteri) — представник роду довгохвосток родини Справжні ящірки.

Опис

Довжина тулуба досягає 7 см, а хвіст у 2 рази довший. Міжщелепний щиток не торкається лобоносового. Між верхньовійним і надочноямковим щитками розташовуються 7 дрібних зерняток. Підочний щиток щільно примикає до краю рота, попереду від нього зазвичай 4, рідше 3 або 5 верхньогубних. Скронева луска гладенька або зі слабкими реберцями. Горлова луска гладенька і збільшується на шиї. Спина вкрита 7-8 рядками ребристих луски. Спинно-бокова луска зерниста, в багато раз менша за спинну. Щитки на череві розташовані 8 поздовжніми рядками. Анальний щиток великий, його ширина дещо більша довжини. Хвіст досить чіпкий.

Молоді ящірки темного, майже чорного кольору. Зверху коричневого, оливково-сірого або світло-сірого кольору з бурою або чорно-бурою поздовжньою смугою на хребті, яка переходить на хвіст. По спинно-бічному і зовнішньому рядку спинної луски проходить широка бура смуга, що починається у скроневій області і переходить на боки хвоста, де поступово зникає. Черево жовтувато-білого, горло і груди зеленувато-блакитного забарвлення.

Спосіб життя

Полюбляє місцину з трав'янистою та чагарниковою рослинністю, на околицях лісів, на болотах і луках. Дуже добре плаває й лазить по деревах. Харчується комахами та дрібними безхребетними.

Це яйцекладні ящірки. На початку червня самки відкладають до 9 яєць. За сезон відбувається 2 кладки. Молоді ящірки довжиною 3,2-4,2 см з'являються у вересні.

Розповсюдження

Мешкає у Кореї, південно-східній Маньчжурії, східному Китаї, Приморському краю Росії.

Джерела

• Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
• Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.