Дорошенко Валентин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Васильович Дорошенко
Народився 17 жовтня 1960(1960-10-17)
Одеса
Помер 19 січня 2018(2018-01-19) (57 років)
Одеса, Україна
·вогнепальне поранення
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українец
Діяльність політик, активіст

Валентин Васильович Дорошенко (17 жовтня 1960, Одеса, Українська РСР, СРСР — 19 січня 2018, Одеса, Україна) — український колабораціоніст з Росією, ліворадикальний активіст. Відомий тим, що у 2009 році викликав на дуель тодішнього мера Одеси Едуарда Гурвіца, за що отримав жартівливе прізвисько «одеського лицаря-дуелянта». У січні 2018 року влаштував стрілянину в центрі Одеси, в ході якої був ліквідований співробітниками поліції.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1960 р. в Одесі. Під час навчання у школі у Валентина загинула мати (потрапила під колеса поїзда), після чого у хлопчика почалися психічні відхилення.

1982 року він закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут (нині ОДАСА) за спеціальністю «водопровід та каналізація». У 1990-х роках працював у школі охоронцем, проте через домагання до однієї з учительок був вигнаний із навчального закладу. У 2000-х роках займав видиме місце в одеському політичному житті, був лідером невеликих організацій "ЗУБР" (скор. від «За Україну, Білорусь та Росію») та «Партія Сталіна», часто брав участь у різноманітних мітингах та акціях, на яких з'являвся верхи на своєму коні по прізвисько Магія.

В липні 2009 року прославився тим, що викликав на дуель мера Одеси Едуарда Гурвіца, заступившись за екс-начальницю КРУ Лілію Томашевську, яку Гурвіц публічно порівняв із повією. Дорошенко прискакав до мерії на коні з власноручно викованим мечем у руках (меч, прикрашений георгіївською стрічкою, за словами Дорошенка, був лише символом, його дуель з мером міста мала відбутися «на кулаках»), проте Гурвіц так до нього і не вийшов. Крім того, повідомлялося, що меч також був прикрашений свастикою, проте журналісти нібито навмисно фотографували Дорошенка так, щоб її не було видно. Через меч його було затримано міліцією, але відпущено через кілька годин[1].

Після цього, 29 вересня 2009 р., брав участь у мітингу біля Одеського окружного адміністративного суду, під час якого хтось із мітингувальників кинув у журналістів телекомпанії "АТВ" димову шашку. Низка політичних діячів звинуватили в цьому саме Дорошенка, проте він сам заперечував свою провину[2].

У 2010 р. Дорошенко намагався балотуватися у мери Одеси, проте безуспішно.

14 жовтня 2013 року, на Покрову, Дорошенко з десятком проросійських активістів прийшли зривати акцію місцевих “свободівців” у честь народження УПА. Дорошенко приніс із собою плакат с написом «Не мучи на мові – мутантом станеш». Щоправда, витвір його мистецтва не сподобався навіть соратникам, тож транспарант довелося згорнути[3].

Тоді ж в жовтні 2013 р. Валентин Дорошенко брав участь у заворушеннях біля будівлі облУВС на Єврейській вулиці, після чого його затримали співробітники міліції. Сутички сталися після затримання міліцією Ігоря Маркова, лідера проросійської партії "Родина"[4]. Як і у випадку із викликом на дуель, Дорошенка незабаром відпустили.

Неясно, чи брав участь у подіях т.зв. "Руської весни" 2014 року в Одесі чи ні: повідомляється, що в тому році він залишив Одесу, але до або після квітня-травня немає даних. Потім (коли також невідомо) він повернувся і жив, мабуть, увесь час у тому ж будинку, поряд з яким загинув. З 2016 р. перебував у розшуку як особистість, яка ховається від суду[5].

Ліквідація[ред. | ред. код]

19 січня 2018 р. у будинку на вул. Новосельській, у центрі Одеси, стався конфлікт між Валентином Дорошенком та його гостем — раніше засудженим громадянином на прізвище Пінін. Вони побилися, Пінін вибіг із квартири, Дорошенко кинувся за ним і зробив кілька пострілів із саморобного пістолета-кулемета (пізніше було встановлено, що він стріляв із власноруч виготовленої копії вірменського пістолета-кулемета К6-92 калібру 9×18). Від отриманих поранень Пінін помер[6].

Почувши стрілянину, сусіди викликали поліцію. На місце прибули дільничний та два оперативники з Приморського відділу поліції. Дорошенко почав стріляти і в них. Один оперативник — старший лейтенант Сергій Пригарін отримав п'ять куль впритул і пізніше помер у лікарні. Ще один поранений поліцейський — капітан поліції Дмитро Литвинюк — перебував у важкому стані (п'ять кульових поранень); водій опергрупи сержант Олег Маценко зазнав поранення у стегно, було поранено Віктора Тихоніна (охоронець «Муніципальної варти», випадково опинився поруч, намагався надати допомогу пораненим)[7].

Після цього Валентин Дорошенко повернувся додому, захопив сумку і з пістолетом вийшов на вулицю – мабуть, спробувавши втекти. Проте на місце прибув ще один поліцейський патруль. Сепаратист кілька разів вистрілив у патрульних, знову спробував повернутися додому, але його застрелили поліцейські прямо біля воріт двору чотирма пострілами. Після чого поліцейські розпочали штурм приміщення, в якому ховався злочинець і яке вело прямо в одеські катакомби. У замаскованій криївці під квартирою стрільця було виявлено токарний верстат (за деякими даними, викрадений у школі, в якій Валентин працював раніше), заготівлі для зброї, ще два пістолети-кулемети та пістолет. Крім того, у сумці, яку Дорошенко мав при собі, поліція виявила чотири осколкові гранати (ймовірно, Ф-1).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]