Дуптун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуптун
Народився невідомо
Помер 402 або 490-ті
Національність утигур?
Титул цар Боспору

Тиберій Юлій Дуптун Філоцезар Філоромеос Евсеб (*Tiberius Iulius Doiptounès Philocaesar Philoromaios Eusebes, д/н III ст.) — цар Боспору. Володарював у 391—402 або 470/474-491/500 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походження достеменно невідомо: за різними версіями був сином царя Рескупоріда VIII або родичем царя Рескупоріда IX. Основні відомості про Дуптуна містяться в написі КБН 67, де йдеться щодо спорудження башти. Найбільші труднощі викликає датування напису. Е. Міннз датує її 383 роком, Ю.Кулаковський відніс напис до 522 року, В. В. Латишев запропонував 402 рік і найбільш переконливо обґрунтував цю точку зору. Споруду вежі при Дуптуні він пов'язав з перебудовою оборонних споруд в столиці через те, що місто, що сильно зменшилося в розмірах вже не могло тепер використовувати стару оборонну систему. Відповідно до цієї розвідки Дуптун був сином або якимось родичем Рескупоріда VIII (менш вірогідно Савромата VI). Почав панувати у 391 до 402 року, йогому спадкував брат або інший родич Тейран II.

У 1998 р Ю.Виноградов, заново розглянувши напис, відніс її до 483 року, що збігається з останньою цифрою, запропонованої Міннзом. Таким чином, на сьогодні більша частина дослідників відносить період панування Дуптуна до 480-х років.

Початок сходження на трон Дуптуна достеменно невідомо. Його сходження пов'язують з поразками гуннів від германців та імператорських військ протягом 450-460-х років. У 469 році після поразок від остготів та римлян частина гуннів — утигури — рушили на схід й захопили Крим, завдавши поразки готам-тетраксінам. Історик Прокопій повідомляє, що, зіткнувшись в східному Криму з готами, утигури відтіснили їх частково в Кримські гори, частково в Прикубання. До 474 року європейська частину Боспорського царства було звільнено, при цьому було повалено готського царя Боспору — Гадигеза. В цей же час (середина 470-х років) вважається посів трон Дуптун. Останній з огляду на гуннське походження його імені міг бути гуннським аристократом, одруженим на представниці занепалої династії Тиберіїв Юліїв (Савроматів). Втім можливо він був сином гуннського королевича або принцеси від боспорського аристократа (аристократки).

Дуптун був прихильником союзу зі Східної Римською імперією, про що свідчить відродження старовинної титулатури перших представників династії Тиберіїв Юліїв. Нехважаючи на область, яку він контролював, охоплював східну частину Керченського півострова (від міста Кіммерік) та Таманський півострів до міфста Бата (в області сучасного Новоросійську в Росії), цар Боспору домігся за підтримки гуннів миру з готами, що діяли на Прикубанні. Водночас зберігав мир з іншими сусідніми варварами. Нове відродження Боспорського царства відбулося завдяки перетворення на посередника між гуннами, готами та Східною Римською (Візантійською) імперією. Основними видами експортами були хутра, раби і зерно.

Разом з тим Дупту не зміг відновити межі Пантікапею, про свідчить основний напис щодо цього царя, який споруджив вежу в рамках оборонної системи, ближче до Керченської протоки. Втім торгівлельні, культурні контакти з Константинополем посилюються. Ознакою часткового відродження є спорудження численних церков і базилік в Пантікапеї та Тірітакі. Водночас в часи цього царя посилюється вплив боспорської традиційної знаті.

Завершення правління Дуптуна достеменно невідоме: вважається, що він залишався царем до 490-х років, можливо до 500 року, але не певно.

Спадкоємці[ред.ред. код]

Після його смерті імена царів невідомі. Висувається теорія, що з огляду на маленький розмір держави та значний вплив знаті та духівництва, які правили в окремих містах та поселеннях. Тут утворилося своєрідне регентство або аристократичне (олігархічне правління) з архонтом на чолі або очільником був єпископ Пантікапею (на кшталт як в Новгордській республіці) під гуннським протекторатом. Ця теорія пов'язана з тим, що наступним правителем Боспору був утигур Грод, що мав титул архонта.

Джерела[ред.ред. код]

  • Латышев В. В. Эпиграфические новости из Южной России. Находки 1904 г. //ИАК. — Вып. 14. — 1905. — С. 90. — Надпись 107. (рос.)
  • Ромашов С. А. Болгарские племена Северного Причерноморья в VVII вв. / Рукопись депонирована в ИНИОН РАН № 46250 от 17. 03. 1992 (рос.)
  • Виноградов Ю. Г. Позднеантичный Боспор и ранняя Византия // ВДИ. — 1998. –№ 1. — С. 234—238, 241—242. (рос.)
  • Баранов И. А. Таврика в эпоху раннего средневековья. — С. 15. (рос.)