Духовні скарби Донеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Телефільм «Духовні скарби Донеччини» — реалізований культурологічний та краєзнавчий проект 1995 року Донецького обласного Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

Передісторія[ред.ред. код]

ДонТУМ на початках своєї діяльності у Донецькій області у 1991 роцi створило документально-публiцистичну стрiчку «Перша українська школа в Донецьку» (відеостудія «Майстер»‚ Авдіївське ТУМ‚ Олександр Савицький при фінансовій підтримці Українського фонду культури). Стрічка присвячена Донецькій спеціалізованій гуманітарній школі № 65. А в 1995 роцi донбаські шевченківці взялися за бiльш значну роботу — фiльм «Духовнi скарби Донеччини».

Історія[ред.ред. код]

Iдею цього навчального вiдеофiльму «Духовні скарби Донеччини», який призначається для загальноосвiтнiх шкiл, спецiальних середнiх i вищих навчальних закладiв подав к.п.н. В.Олiфiренко. Вiн же став автором сценарiю.

Режисером i продюсером виступив iнженер i колишнiй тележурналiст В'ячеслав Терещенко (УКЦентр). Консультантами — д.ф.н. А.Загнiтко, к.i.н. В.Пiрко, к.п.н. А.Сойко. Фiльм знiмався пiд опiкою УКЦентру i Донецького обласного iнституту пiслялипломної освiти (ДонIПО, ректор Е. М. Соф'янц). Це забезпечило професійний рівень, залучення компетентних людей i гарантування належного технiчного рiвня. Зйомки фільму тривали пiвроку. Після монтажу в сiчнi 1996 р. вiдбувся презентацiйний перегляд фiльму в Донецькому обласному iнституті пiслядипломної освiти.

Опис[ред.ред. код]

Телефільм «Духовні скарби Донеччини» має три частини:

  • 1-а. «Музей просто неба» (35 хв.) — про народний побут Слобожанщини. У формi iнтерв'ю з О. I. Шевченком, засновником Музею народного побуту Слобожанщини у селi Прелесному Слов'янського р-ну Донеччини розповiдається про подвiр'я українського селянина-слобожанина, на якому розташована хата ХIХ ст., вiтряк, кузня, майстерня столярня, клуня i т.д.
  • 2-а. «Церковна архiтектура Донеччини»(22 хв.) — про найвидатнiшi пам'ятки церковної архiтектури XVII—XX ст. У цiй частинi фiльму на прикладi Миколаївської церкви (XVII ст.), Успенського Монастиря на Святих горах, миколаївської церкви у Артемiвську (1797 р.), напiвзруйнованої церкви Георгiя Побiдоносця (1792 р.) с. Олександро-Шульгиного Константинiвського р-ну, церкви Чудотворця Миколи (1812 р.) у с. Ясинiвка та iн. розкриваються основнi риси таких стильових напрямiв в архiтектурi нашого краю, як українське барокко, лиманська школа, повернення до давньоукраїнського (Київської Руси-України) i вiзантiйського стилiв у церковному будiвництвi.

Фільм частинами демонструвався по Донецькому обласному телебаченню, крім того, тиражувався та розповсюджувався по шкiльних i вузiвських вiдеотеках Донеччини, оцифрований для використання в компьютерному варіанті. Одну стрічку фільму влітку 1996 р. передано в дар українцям м. Чикаго‚ які частково спонсорували зйомки.

Література[ред.ред. код]