Загнітко Анатолій Панасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Загнітко Анатолій Панасович

Анато́лій Пана́сович Загні́тко (*14 жовтня 1954, Кацмазів) — професор, доктор філологічних наук, випускник Донецького національного університету (тоді — Донецький державний університет), завідувач кафедри загального та прикладного мовознавства і слов’янської філології Донецького національного університету. Член-кореспондент НАН України (2012 р.). Член Донецького відділення НТШ. З 2011 р. — дійсний член НТШ в Україні.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Кацмазів Жмеринського району Вінницької області. Закінчив у 1977 р. Донецький університет за фахом «українська мова і література»; а у 1986 р. — за фахом «викладач історії та суспільствознавства». Після закінчення університету працював у школі свого села, служив в армії.

Повернувшись в університет, спеціалізувався на дослідженні проблем теорії граматики української мови.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Автор більше 200 наукових праць, з-поміж них монографій і навчальних посібників: Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. — К., 1990; Основи функціональної морфології. — К., 1991; Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії). — К., 1993; Теоретична граматика української мови. Морфологія. — Донецьк, 1996; Український синтаксис: У 2-х ч. — К., 1996 та ін.

Автор вступної статті до збірника поетичних та прозових творів письменників Донбасу «Тепло рідної землі»(Донецьк, 1989), в якій намагається осягнути й осмислити відтінки світовідчуття, силу образів таких майстрів художнього слова Донеччини, як П. Байдебура, М. Чернявський, Г. Кривда, Є. Летюк, І. Світличний, Г. Гордасевич, С. Жуковський, Г. Довнар, Л. Колесникова, І. Савич та багато ін. А. Загнітко акцентує увагу на такій особливості творчості письменників-земляків, як відображення системи взаємодії людини і природи, формування поняття загальнолюдської, загальнонаціональної моралі. Прозові твори збірки, на думку А. Загнітка, майстерно відтворюють світ дитячих душ, поезії — спрямовані на показ істинності почуттів людини, засуджується низка негативних рис людини. У загальному плані всі художні твори цієї книги складають своєрідний цілісний комплекс, який дає розгорнуту картину життя людей донецького краю, значення в їхньому житті загальнонародних начал добра і правди, любові до всього, що потребує людської ласки і тепла.

Результатом публіцистичних виступів А. Загнітка на Донецькому обласному радіо з авторською програмою «Мово рідна, слово рідне…» стало науково-популярне видання збірника сценаріїв-нарисів «Слово у душі — душа у слові» (Донецьк, 1997). Це видання, подаючи зріз національно-мовних, культурно-мистецьких проблем нашого краю, зуміло віддзеркалити найболючіші питання української культури на Донеччини протягом 1989–1996 років, які залишаються актуальними й цікавими і понині. Так, автор разом із гостями студії обговорює проблему прийняття закону «Про мови..», особливості впровадження його в життя, підіймає питання культури мови, розглядає закономірності поетичного текстотворення, у книзі висвітлено також особливості українських говорів Донеччини, напрями їх вивчення, відображено специфіку роботи різних національно-культурних товариств. Особливо цікавою книга є тим, що автор наводить тут уривки з листів радіослухачів, що відображає діалог програми з зацікавленими шанувальниками рідного слова. А. Загнітко зумів передати невимушеність бесіди на теми наболілих питань з такими культурно-просвітницьками діячами сучасності, як В. Кейс, М. Ткачук, В. Познанська, В. Білецький, Г.  Мороз, В. Соболь, Б. Зінкевич-Томанек, Т. Ягодкіна, та ін. Автор ґрунтовно досліджує творчість видатних українських письменників (минулих століть і сучасності), подаючи індивідуальне прочитання їх творів. У центрі уваги А. Загнітка постає художнє слово Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Стуса та Яра Славутича, І. Драча та Л. Талалая, Т. Осьмачки та Олександра Олеся та багатьох ін. У кожному своєму нарисі А. Загнітко постає палким поборником українського слова, глибоким знавцем його функцій — виховної, естетичної, пізнавальної, інформативної, соціально орієнтаційної тощо.

А. Загнітко є науковим редактором збірника наукових праць «Лінгвістичні студії», який виходить з 1996 року. У виданні, розрахованому для науковців, викладачів, аспірантів та студентів-філолгів, розглядаються актуальні проблеми теорії мови, функціональної граматики, з’ясовуються напрями еволюції морфологічних і синтаксичних категорій, а також їхні функціональні вияви в тексті, простежуються особливості східностепових українських говорів, виявляється специфіка творення ономастичних одиниць, встановлюються особливості функціональної семантики фразеологічних і лексичних одиниць, визначаються шляхи кодифікації граматичних норм сучасної української мови.

Крім того, Загнітко Анатолій Панасович — головний редактор мовознавчих випусків Донецького вісника НТШ.

Протягом 2013-2014 років був деканом філологічного факультету ДонНУ, тривалий час очолював кафедру української мови та прикладної лінгвістики, був ініціатором створення та відкриття в ДонНУ нової перспективної спеціальності «Прикладна лінгвістика». З 2015 року очолює кафедру загального та прикладного мовознавства і слов’янської філології Донецького національного університету у Вінниці.

Наукові ступені, вчені звання і почесні відзнаки[ред.ред. код]

Кандидат філологічних наук (1987 р.), доктор філологічних наук (1992 р.), доцент (1990 р.), професор (1993 р.), академік Академії наук вищої школи України (1993 р.), Відмінник освіти України (1995 р.), лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2001 р.), лауреат премії НТШ у США (2002 р.), у 2003 році нагороджений знаком «Найкращий викладач» Донецькою облдержадміністрацією, в 2004 році відзначений Почесною грамотою Донецької облдержадміністрації, у 2007 році нагороджений нагрудним знаком «Петро Могила» Міністерства освіти і науки України за успіхи в науковій та організаційній роботі та Срібною ювілейною медаллю «За особливі успіхи у науковій і педагогічній роботі» Донецької облради. 5 листопада 2008 р. удостоєний почесного звання Заслужений працівник освіти України (Наказ Президента № 1000), дійсний член НТШ (2011), член-кореспондент НАН України (2012).

Джерела[ред.ред. код]