Дідич Інна Романівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Інна Дідич
Особові дані
Повне ім'я Інна Романівна Дідич
Народження 6 січня 1975(1975-01-06) (44 роки)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Ізраїль Ізраїль
Інформація про клуб
Поточний клуб завершила кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Арена»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992 Україна «Олімп» (Київ) 10 (3)
1993—1995 Україна «Донеччанка» 42 (0)
1997 Україна «Аліна» 10 (0)
1999 Україна «Київська Русь» 8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1999—2007 Ізраїль Ізраїль ? (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
Україна Україна WU-15
Суддівська діяльність
Громадянство Україна Україна
Місто Київ
Категорія третя, арбітр ФІФА
Професія футболістка

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Інна Романівна Дідич (нар. 6 січня 1975) — українська та ізраїльська футболістка. По завершенні футбольної кар'єри — український футбольний арбітр та тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Футболом розпочала займатися наприкінці 1980-х років. Спочатку разом з хлопцями грала у футбол на подвір'ї. Під час навчання в 6-у калсі школи її запросили до шкільної команди сусіднього району. Тренувалася в команді протягом 2-3 місяців, допоки тренер не з'ясував, що вона дівчинка. Взимку 1989 році намагалася потрапити до жіночої футбольної команди при Республіканському стадіоні[1], однак через збіг обставин на перегляд так і не потрапила. Проте навесні того ж року бабуся майбутньої футболістки відвела Інну на перегляд до клубу «Арена» (Київ). Футболом на професіональному рівні займалася з 15 років[1]. У 1990 році виграла чжіночий чемпіонат УРСР.

У чемпіонаті України дебютувала в 1992 році в клубі «Олімп» (Київ), в якому того сезону зіграла 10 матчів та відзначився 3-а голами[2]. Потім виступала в чемпіонаті Румунії[1]. Взимку 1993 року контракт Дідич з румунським клубом викупив донецький «Текстильник»[1]. У команді виступала до завершення сезону 1995 року, у Вищій лізі чемпіонату України зіграла 42 матчі. Разом з донецьким колективом двічі вигравала чемпіонат України та одного разу кубок країни.

У 1997 році перейшла до столичної «Аліни»[3]. У футболці столичного клубу відіграла 10 матчів у Вищій лізі. Допомогла команді виграти чемпіонат країни, проте незважаючи на такий успіх по завершенні сезону «Аліна» була розформована, а всі гравчині та працівники клубу отримали статус вільних агентів.

У 1999 році перейшла до іншого столичного клубу — «Київська Русь»[4]. У команді відіграла один сезон, за цей час зіграла 8 матчів та відзначилася 1 голом у Вищій лізі чемпіонату України.

У 2000 році емігрувала до Ізраїлю, де поєднувала кар'єру гравчині та тренера. Працювала тренером у юнацькій команді «Хапоель» (Тель-Авів). З 2001 по 2006 рік 5 разів вигравала чемпіонат Ізраїлю[1].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Після еміграції до Ізраїлю отримала громадянство цієї країни. З 1999 року викликалася до складу національної збірної Ізраїлю. Дебютувала у футболці ізраїльтянок 5 липня 2000 року в програному (0:1) поєдинку проти Білорусі. У 2001—2002 роках у складі збірної Ізраїлю виступала в кваліфікації чемпіонату світу. У 2007 році виступала в фінальній частині чемпіонату світу[1].

Кар'єра арбітра та тренера[ред. | ред. код]

По завершенні футбольної кар'єри повернулася до України, розпочала суддівську кар'єру. Мала третю категорію, а також статус арбітра ФІФА[5]. Входила до складу керівництва Асоціації жіночого футболу України[1].

Очолювала дівочу збірну України WU-15. У 2012 році стала першою жінкою-тренером в Україні, яка отримала тренерський диплом категорії «А»[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Займається фітнесом. Вільно володіє івритом[1].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Донеччанка»
«Аліна»

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]