Дійсний студент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дійсний студент — нижчий науковий ступінь, потім кваліфікаційне звання випускника університету в Російської імперії, введений в 1819 році[1] й втратив значення наукового ступеня в 1835 році. У період з 1835 по 1884 рік це словосполучення носило сенс кваліфікаційної характеристики випускника. З 1884 року було замінено на видачу університетського диплома 2-го ступеня.

Історія[ред. | ред. код]

Науковий ступінь дійсного студента присвоювався особам, які закінчили університет або духовну академію без відмінності (успішно витримав іспити, але не набрав потрібного для отримання ступеня кандидат кількості балів[2]). Студенти, які закінчили з відзнакою здобували ступінь кандидата. Ступінь запроваджена «Положением о производстве в учёные степени» від 20 січня (1 лютого) 1819 року на додаток до чинних ступенів кандидата, магістр і доктора наук.

Ступінь дійсного студента давала право на чин 14-го класу (колезький реєстратор), з 1822 — 12-го класу (губернський секретар). Дійсний студент через рік після закінчення університету міг подати прохання для отримання наступного наукового ступеня, кандидата, і отримати його в разі успішного проходження випробування.

В університетському статуту 1835 року, поняття «дійсний студент» втратило правове становище як наукового ступеня, але зберігалося ще протягом майже п'ятдесяти років — вже як звання випускників, які не отримали ступеня кандидата. Тут під званням мається на увазі не сучасний юридичний термін «вчене звання», а просто найменування кваліфікаційної характеристики. Звання дійсного студента було скасовано загальним університетським статутом 1884 року, натомість був введений «диплом 2-го ступеня».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Возникновение системы российских учёных степеней в начале XIX века, 2015, с. 63.
  2. Императорский Московский университет: 1755—1917 : энциклопедический словарь / сост. А. Ю. Андреев, Д. А. Цыганков. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН). — 2010. — 894 с.: ил. — ISBN 978-5-8243-1429-8

Література[ред. | ред. код]