Дім, в якому я живу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дім, в якому я живу
рос. Дом, в котором я живу
Жанр драма
Режисери Лев Куліджанов
Яків Сегель
Сценаристи Йосип Ольшанський
Ніна Руднєва
У головних
ролях
Володимир Землянікін
Євген Матвєєв
Оператор В'ячеслав Шумський
Композитор Юрій Бірюков
Художник Володимир Богомолов
Кінокомпанія Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість 100 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1957
IMDb ID 0167900

«Будинок, в якому я живу» — радянський художній фільм, знятий на Кіностудії ім. М. Горького в 1957 році режисерами Львом Куліджановим і Яковом Сегелем. Прем'єра фільму в СРСР відбулася 23 грудня 1957 року. Лідер радянського кінопрокату (1957 рік — 9-е місце) — 28,9 млн глядачів.

Сюжет[ред. | ред. код]

1935 рік. У новий будинок на околиці Москви, у комунальну квартиру в'їжджають дві сім'ї — Давидови з трьома дітьми і молодята Ліда і Дмитро Каширін. Давидови — головні герої картини, навколо яких розгортається основна дія. Діти ростуть, і вони, і дорослі, що оточують їх, шукають своє місце в житті, шукають відповіді на питання, ким бути і якими бути, сваряться, миряться, будують відносини, руйнують їх. Через шість років мирне життя героїв підірвала війна, різко змінивши їх погляди на життя, ставлення один до одного, життєві цінності. Для когось з них війна стає фатальною смугою. Після перемоги герої фільму, які вижили після війни, починають нове життя…

У ролях[ред. | ред. код]

Пісню композитора Юрія Бірюкова на слова Олексія Фатьянова «Тиша за Рогожською заставою» виконує Микола Рибников.

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]