Еберхард фон Зайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ебергард фон Зайн
Eberhard von Sayn
Народивсяневідомо
замок Зайн
Померпісля 1257
Акко, Єрусалимське королівство[1][2]
КраїнаНімеччина[1][2]
Національністьнімець
Діяльністьполітика
Знання мовнімецька
Титулкомандор[2]
Посадатимчасовий магістр Лівонського ордену
Термін1253—1254 роки
ПопередникАндреас фон Фельфен
НаступникАнно фон Зангерсхаузен
Конфесіякатолицтво
РідЗайни
БатькоГенріх II фон Зайн
МатиАгнес фон Саффенбург
Герб
Герб

Ебергард фон Зайн (*Eberhard von Sayn, д/н —після 1257) — тимчасовий магістр Лівонського ордену в 12531254 роках. Засновник Клайпеди.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі знатного рейнського роду Зайнів, васалів пфальцграфів Рейнських. Молодший син Генріха II, графа Зайн, та Агнес Саффенбург. Народився у замку Зайн, неподалік від Кобленцу. 1200 року втратив матір, а 1203 року — батька. Замолоду став лицарем Тевтонського ордену.

Ймовірно тривалий час служив в Палестині. 1249 року призначено великим комтуром. У 1251 році стає ландмейстером Тевтонського ордену в Німеччині при збереженні повередньої посади.

У 1251 році рушив до Лівонії та Пруссії з метою ревізії стану справ в цих володіннях Тевтонського ордену. Спочатку в Прусії сприяв відновленню укріплень Торуні і Хелмно. 1252 року перебрався до лівонських земель. Тут наказав спорудити Мемельський замок, в чому підтримку було надано з боку Генріха, єпископа Курляндського.

Після відставки лівонського ландмейстера Андреаса фон Фельфена фон Зайн тимчасово з 1253 року стає очільником Лівонського ордену. Провів організаційні заходи зі зміцнення влади Ордену в Курляндії та Земгалії, де 1254 року розділив землі між Лівонським орденом і Ризьким архієпископством. Сприяв посиленню Курляндського і Земгальського єпископств. Того ж року передав владу в Ордені Анно фон Зангерсхаузену, повернувшись до Пруссії. Водночас склав повноваження ландмейстера в Німеччині.

У 1257 році повернувся до Акри, де знаходилася резиденція великого магістра Тевтонського ордену. Подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lutz Fenske & Klaus Militzer (Hg.), Die Ritterbrüder im livländischen Zweig des Deutschen Ordens, Böhlau, Köln, 1993, ISBN 3-412-06593-5, ISBN 978-3-412-06593-5 (S. 562)
  • Maciej Dorna, Bracia zakonu krzyżackiego w Prusach w latach 1228—1309, Wydawnictwo Poznańskie, Poznań 2004, str. 146—148.
  1. а б https://data.cerl.org/thesaurus/cnp01957675
  2. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1051151333 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.