Ебоніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Телефонний апарат, окремі деталі якого виготовлені з ебоніту

Ебоні́т (дав.-гр. ἔβενος — чорне дерево) — вулканізований каучук з великим вмістом сірки (30...50 % в розрахунку на масу каучуку), зазвичай темно-бурого або чорного кольору.

Хімічний склад та марки[ред.ред. код]

Якщо зв'язаної сірки в ебоніті близько 32% (що вважається оптимальним), то це відповідає формулі (C6H9S)2. Як наповнювачі для ебоніту застосовують ебонітовий пил, тальк, пемзу, білу сажу та інші. Сажу вводять у невеликих кількостях (3...5%) для надання ебоніту чорного кольору (великі дози сажі погіршують діелектричні властивості).

За ГОСТ 2748-77[1] залежно від призначення ебоніт виготовляють трьох марок А — для високої електричної ізоляції; Б — для загальної електричної ізоляції; В — як конструкційний матеріал.

Форма поставки — пластини, стрижні і трубки[1].

Властивості[ред.ред. код]

Фізичні властивості[ред.ред. код]

На відміну від м'якої гуми, ебоніт не проявляє високої еластичності при звичайних температурах і нагадує тверду пластмасу. Основні фізико-механічні та електричні властивості[1]:

Експлуатаційні властивості[ред.ред. код]

  • добре піддається механічній обробці;
  • негігроскопічний;
  • газонепроникний;
  • кислотостійкий;
  • стійкий до дії основ, солей, рослинних і тваринних жирів;
  • добрий електроізолятор;
  • робочий діапазон температур від -50°C до +60°C.

Обмеження та недоліки[ред.ред. код]

Ебоніт має здатність до набухання в сірковуглеці й нафтопродуктах, розчиняється в парафіні при температурах вищих за 300°C із виділенням сірководню. При дії сонячного світла внаслідок окислення ізоляційні властивості ебоніту зменшуються. Розм'якшується ебоніт зазвичай при температурах 70...80 °C а при охолодженні знову твердне, при температурах ≥ 200 °C обвуглюється без плавлення.

Використання[ред.ред. код]

З 1980-х років ебоніт практично витіснений пластмасами, що переважають його за діелектричними властивостям і хімічною стійкістю.

Ебоніти застосовувалися як електроізолятори і кислотостійкі матеріали при виробництві електроізоляційних деталей приладів, різних місткостей для агресивних рідин, корпуси кислотних акумуляторів і т. д. Ебоніти також використовувалися як замінники дорогих матеріалів типу слонової кістки, рогу чи черепахового панцира.

На початку і середині XX століття з ебоніту виготовляли гребінці, рукоятки ножів, мундштуки для люльок і сигарет, грамплатівки, мундштуки для кларнетів і саксофонів. Також виготовляли з ебоніту сопілки, флейти і кларнети.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в ГОСТ 2748-77 Пластины, стержни, трубки эбонитовые электротехнические. Технические условия.

Джерела[ред.ред. код]

  • ГОСТ 6980-76 Моноблоки эбонитовые аккумуляторные для автомобилей, автобусов и тракторов. Технические условия.
  • ГОСТ 9298-77 Моноблоки эбонитовые аккумуляторные авиационные. Технические условия.