Екотон

Термін «екотон» введений у наукову літературу в першій половині XIX ст. для означення перехідних територій (зон) між біомами (тундра — хвойні ліси), а також для верхньої межі лісу в горах. Згодом, з розвитком екології і фітоценології, поняття екотону звузилось до територій стику або зон різкого переходу між двома і більше різними екологічними виділами.
"Екологічне" визначення екотону (Одум, 1975)[1][ред. | ред. код]
"... Екотон являє собою перехід між двома і більше різними угрупованнями (фізіономічно помітними), наприклад між лісом і лугом або між м'яким і твердим ґрунтом морських біоценозів. Це прикордонна зона, або зона «напруги», яка може мати значну лінійну протяжність, але завжди буває вужчою від територій самих сусідніх угруповань ".
Роль екотонних ділянок у збереженні біорізноманіття постійно зростає у міру зростання антропогенного впливу на природні екосистеми. Так, добре відомо, що щільність населення співочих птахів вище на територіях хуторів, садиб та інших подібних місць, які складаються з мозаїчних місцеперебувань, що істотно збільшує протяжність "кордонів" у порівнянні з більш гомогенними ділянками лісу або луки.
"Ландшафтне" визначення екотону (Коломыц, 1987, с. 12.)[2][ред. | ред. код]
"... Ландшафт-екотон є «угруповання» природно-територіальних комплексів як відносно однорідних на даному ієрархічному рівні географічних утворень, функціонально взаємопов'язаних і просторово впорядкованих відповідними геопотоками".
Як екотон може розглядатися і урочище (як сполучена система ландшафтних фацій, підпорядкованих чергуванню форм мікрорельєфу), і велика континентальна зона, що має ранг ландшафтного сектора материка (переважно біокліматичні природно територіальні утворення, безпосередньо пов'язані з зональністю як універсальним проявом просторової організації біосфери). В останньому випадку як приклад можна вказати на трансконтинентальний бореальний екотон (Коломыц, 1994) - систему зональних кордонів, що розділяють бореальний пояс (переважно тайгово-лісовий) і суббореальний (лісостеповій та степовій). Цей екотон зумовлений найважливішим кліматичним кордоном - "переходом співвідношення тепла і вологи через 1". Докладний аналіз структури екосистем цього об'єкта і прогноз зміни ландшафтних меж бореального екотону Волзького басейну при глобальних змінах клімату виконаний в спеціальній роботі «Екологія ландшафтів Волзького басейну в системі глобальних змін клімату (прогнозний Атлас-монографія)», виданий в Інституті екології Волзького басейну РАН в 1995 р.
Як "екотон в часі" можна розглядати і сукцесійні стадії, коли одночасно функціонують старий (зміняється) і новий (виникає) набори видів, з цих позицій знаходить пояснення ефект зниження біологічного різноманіття в клімаксових угрупованнях в порівнянні з більш ранніми сукцесійними стадіями.
Ю. Одум (1975)[1] підкреслює, що збільшення щільності населення організмів в екотоні - явище не універсальне ("байдужість" до екотонів демонструють деякі види мисливсько-промислових тварин. Лані і куріпки зменшують щільність дерев на узліссях, "ефект Ремане" та ін.).
Властивості екотонів[ред. | ред. код]
Екотони, як реальні дискретні структурні одиниці рослинного покриву, мають специфічні властивості — в їхніх межах можуть формуватись особливі, часто зі складною мозаїчною екологічною структурою, типи оселищ. Ці особливості зумовлюють формування відповідних таким умовам видових комплексів і угруповань, які складаються з екологічно відмінних популяцій різних видів, що походять здебільшого (але не обов'язково) з суміжних фітоценозів.
В екотоні може проходити екологічна межа популяції, зміни параметрів яких за цих умов, зокрема розміщення, щільність тощо, можна використовувати під час визначення обсягів популяцій.
Характеристики екотону[ред. | ред. код]
Екотонам властивий високий рівень біологічної різноманітності, особливо коли вони займають значні площі і є достатньо стабільними протягом тривалих проміжків часу, що пояснюють так званим явищем екотонного ефекту — підвищенням видової насиченості внаслідок перекривання екологічних амплітуд видів різних екологічних і систематичних груп. Найвиразніше екотонний ефект виявляється між екологічно контрастними оселищами — що більш відмінні умови оселищ фітоценозів, то відмінніші композиції видів екотону.
Література[ред. | ред. код]
- Рослинність екотонів природних та антропогеннозмінених територій// А. Малиновський, В. Білонога; Вісник Львів. університету Серія біологічна. 2003. Вип. 33. С. 73 — 79
- Griggs R. F. Timberlibes in the northern Rocky Mountains. // Ecology. Vol. 19. P. 548-
- Livingston B. E. The distribution of the upland of Kent Country, Michigan. Bot. Gaz. 1903. Vol. 35. P. 36-55. 64.