Емерит

Емери́т (лат. emeritus, «заслужений») — відставний воїн, священик, викладач, працівник.

Стародавній Рим

• Емери́т (лат. emeritus, emeriti) — у римській армії ветеран, що звільнився зі служби після її повного завершення (20 років для легіонерів і 16 років для преторіанців). Зазвичай нагороджувалися за заслуги маєтками у провінціях Римської Республіки або Імперії.

Церква

• Емерит — католицький або протестантських священик, які у зв'язку з похилим віком звільнені від виконання своїх щоденних обов'язків.

Університет

• Емерит — професор вищого навчального закладу, що у зв'язку з похилим віком звільнений від виконання своїх щоденних обов'язків. Статус емерита не рівнозначний статусу пенсіонера. У той час, як професор чи викладач, що вийшов на пенсію, повністю звільняється від виконання своїх службових обов'язків, емерит продовжує частково виконувати свою роботу, зокрема з наукову, бере участь у службових поїздках. Після емеритації професор або викладач зазвичай втрачає свої адміністративні посади в управлінні університетом або факультетом, але продовжує очолювати або вести наукові дослідження, курувати наукові роботи на звання магістра або доктора наук, можуть бути членами академічних (але не державних) екзаменаційних комісій, працювати експертами для судів і прокуратури.

В Україні на території Галичини до середини XX століття слово «емерит» було синонімічне слову «пенсіонер». Нині цей термін практично не вживається в повсякденному лексиконі українців.

Російська імперія

Емеритура — в Російській імперії грошова допомога, спеціальна пенсія, що видавалася увільненим у відставку державним службовцям з емеритальної каси, кошти якої складалися з обов'язкових відрахувань від платні державних службовців. У широкому розумінні — пенсія.

Джерела

• Словник іншомовних слів. — Київ, 1977.
• Ольга Мартинюк. Ставка чи пенсія? // Спільне. — 15 квітня 2015