Емерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Емери́т (лат. emeritus, «заслужений») — відставний воїн, священик, викладач, працівник.

Стародавній Рим[ред. | ред. код]

Церква[ред. | ред. код]

Університет[ред. | ред. код]

  • Емерит — професор вищого навчального закладу, що у зв'язку з похилим віком звільнений від виконання своїх щоденних обов'язків. Статус емерита не рівнозначний статусу пенсіонера. У той час, як професор чи викладач, що вийшов на пенсію, повністю звільняється від виконання своїх службових обов'язків, емерит продовжує частково виконувати свою роботу, зокрема з наукову, бере участь у службових поїздках. Після емеритації професор або викладач зазвичай втрачає свої адміністративні посади в управлінні університетом або факультетом, але продовжує очолювати або вести наукові дослідження, курувати наукові роботи на звання магістра або доктора наук, можуть бути членами академічних (але не державних) екзаменаційних комісій, працювати експертами для судів і прокуратури.

В Україні на території Галичини до середини XX століття слово «емерит» було синонімічне слову «пенсіонер». Нині цей термін практично не вживається в повсякденному лексиконі українців.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Емеритура — в Російській імперії грошова допомога, спеціальна пенсія, що видавалася увільненим у відставку державним службовцям з емеритальної каси, кошти якої складалися з обов'язкових відрахувань від платні державних службовців. У широкому розумінні — пенсія.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Emerĭti // Harry Thurston Peck. Harpers Dictionary of Classical Antiquities. New York. Harper and Brothers. 1898.
  2. Livermore H. V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969. p. 18.

Джерела[ред. | ред. код]