Перегляд вихідного коду сторінки Епіфіти

{{unibox}}[[Файл:Tillandsia multicaulis (epiphyte) and Impatiens in Costa Rica.jpg|thumb|200px|Епіфітна рослина на стовбурі [[дерево|дерева]], район Оросі, [[Коста-Рика]]]]

'''Епіфі́ти''' (від {{lang-el|ἐπι-}}&nbsp;— «на», та {{lang-el2|φυτόν}}&nbsp;— «рослина»)&nbsp;— організми, що ростуть на іншому рослинному організмі, на [[Стовбур (ботаніка)|стовбурах]] і гілках [[Дерево|дерев]], використовуючи їх як опору (напр., деякі [[водорості]], [[лишайники]], тропічні орхідеї, бромелії) та при цьому отримують поживні речовини з [[довкілля]], а не з субстрату, на якому існують. Окрім епіфітів, що ростуть у наземних умовах, існує багато водних видів [[водорості|водоростей]], котрі є епіфітами на інших водоростях або водних [[квіткові рослини|квіткових рослинах]].

Епіфіти мають пристосування для прикріплення та вловлювання [[вода|води]] та поживних речовин із [[повітря]].

Епіфіти не є [[паразитизм|паразитичними]] рослинами, вони ростуть незалежно від рослини-опори і потребують від неї винятково фізичної підтримки. Очевидною перевагою епіфітів, особливо в щільно зарослій [[дерево|деревами]] місцевості, є можливість не залежати від [[ґрунт]]у і знаходитись ближче до джерел [[світло|світла]]; також епіфіти менше випасаються [[травоїдні|травоїдними]] [[тварина]]ми. Але при занадто щільному наростанні епіфітів вони можуть ушкоджувати рослину-опору.

Епіфіти мають велике значення для деяких видів тварин, формуючи середовище їхнього помешкання&nbsp;— такими тваринами є деякі [[жаби]] та [[членистоногі]].

Найвідомішими епіфітами є [[мохи|мохоподібні]], [[лишайники]], [[орхідея|орхідеї]] та представники родини [[Бромелієві|Бромелієвих]], але епіфіти можуть бути знайдені практично у будь-якій [[Таксономічна категорія|таксономічній групі]] рослин; більш того, термін «епіфіт» часто використовується і для [[бактерії|бактерій]]. Найбагатші та найрозвинутіші спільноти епіфітів зустрічаються в [[тропіки|тропічних]] [[ліс]]ах (особливо у вологих), але [[мохоподібні]] та лишайники є доволі звичайними епіфітами помірного та навіть [[арктика|арктичного]] кліматичного поясу.

На території [[Україна|України]] (та [[Європа|Європи]] загалом) час від часу можна побачити [[трава|трави]], [[чагарник]]и, та навіть дерева, що ростуть на розвилках гілок інших, більших дерев. Але це лише випадкові місця проростання неепіфітних видів. Серед судинних рослин епіфіти, яким була б притаманна справжня [[коренева система]], на території Європи не трапляються. Найчастіше йде мова про групу епіфітних [[Мохоподібні|мохоподібних]], які ростуть на корі і гілках живих дерев<ref>{{Cite book|title=«Епіфітні біоугруповання ландшафтного заказника Чорноліський»|last=Гапон|first=Світлана|year=2009|publisher=|location=Український ботанічний журнал|pages=477-487|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Видовий склад епіфітних мохів в умовах забруднення цементного заводу|last=І.С. Данилків, О.Т. Демків, З.І. Мамчур|first=|year=1993|publisher=|location=Український ботанічний журнал.  Т.50, № 6.|pages=67-70|language=укр.|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні м. Львова й околиць|last=Мамчур|first=Звенислава|year=|publisher=|location=Укр. ботан. журн., К., 1998. – Т 55. № 3. – С. 279 - 287.|pages=|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Антропогенна трансформація епіфітної бріофлори м. Львова та його околиць|last=Мамчур|first=З.І.|year=2003|publisher=|location=Вісник Львівського університету. Сер. біол. –  2003. –  Вип. 34. – С. 135-141.|pages=|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Поширення епіфітних мохоподібних в умовах урбанізованого середовища|last=Мамчур|first=З.І.|year=|publisher=|location=Вісник Львівського університету. Cep. біол. –  2004. – Вип. 36. – С. 70-77.|pages=|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Урбанофільні епіфітні мохоподібні|last=Мамчур|first=З.І.|year=|publisher=|location=Вісник Львівського університету. Сер. Біол. – 2010. Вип. 54. – С. 115 – 122|pages=|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем|last=Мамчур З., Більська І.|first=|year=|publisher=|location=Вісник Львівського університету. Сер. біол. – 2013. – Вип. 61. – C. 125 – 132.|pages=|language=|isbn=}}</ref> або епіфітних [[Лишайники|лишайників]]<ref>{{Cite book|title=Ліхеноіндикація забруднення повітря у м. Львові|last=Кондратюк С.Я., Кучерявий В.О., Крамарець В.О.|first=|year=|publisher=|location=Укр. ботан. журн, 1991|pages=|language=|isbn=}}</ref>

[[Файл:DirkvdM epiphytes.jpg|thumb|200px|Угруповання епіфітів на дереві, вологий ліс, Коста-Рика.]]
Перше фундаментальне дослідження епіфітної флори було опубліковане ботаніком Шимпером у [[1888]] році, і називалось {{langi|de|"Die epiphytische Vegetation Amerikas"}} («Епіфітна флора [[Америка|Америки]]»).

[[Файл:Epiphytes.jpg|thumb|200px|Епіфітна спільнота з орхідей та бромелієвих, [[Гавайські острови]].]]

== Класифікація епіфітів за А. Шимпером ==

[[1888]] року німецьким ботаніком [[Андреас Шимпер|А. Шимпером]] було складено класифікацію, у якій епіфіти розділено на чотири групи: протоепіфіти, гніздові та кишенькові епіфіти, резервуарні епіфіти, напівепіфіти. Вони поширені по всій земній кулі

== Епіфіли ==
{{main|Епіфіли}}
Дрібні епіфіти, які оселяються на листках, але не на гілках і стовбурах, інших рослин, головним чином вічнозелених, називаються ''епіфілами''. Серед епіфілів переважно водорості, мохи, лишайники, рідко – квіткові.<ref>Мусієнко М. М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 с.</ref> Тривалість життя епіфіла обмежена часом існування листка, на якому мешкає рослина.<ref>[https://stri.si.edu/story/life-leaf Life on a Leaf. Smithsonian Tropical Research Institute. June 20, 2018] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200212222004/https://stri.si.edu/story/life-leaf |date=12 лютого 2020 }}{{ref-en}}</ref>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Біологічний енциклопедичний словник. Під ред. [[Гіляров Меркурій Сергійович|М.&nbsp;С.&nbsp;Гілярова]].— М.:Советская энциклопедия, 1986, ст. 740 {{ref-ru}}
* Калинець-Мамчур З. Словник-довідник з [[Альгологія|альґології]] та [[Мікологія|мікології]]: [для студ. вищ. навч. закл.].&nbsp;— Львів: [[Львівський національний університет імені Івана Франка]], 2011.&nbsp;— 399 с. (укр.).
* Кондратюк С. Я., Мартиненко В.&nbsp;Г.&nbsp;Ліхеноіндикація. ''Київ-Кіровоград: ТОВ "КОД -'' 2006.&nbsp;— 260с.
== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53397/10985.html Епіфіти]}}
[[Категорія:Життєві форми рослин]]