Етнофонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Етнофонія — наукова дисципліна, присвячена системний метод в органології, який розглядає музичний інструмент як елемент матріальної та духовної культури, і його складові: матеріалістичний підхід, дослідження звучащого музичного інструменту та розгляд музичного інструменту як елементу матріальної та духовної культури.[1].

Етнографічний та мистецтвознавчий напрямок в органології. Поняття: «народний музичний інструмент» та «народна інструментальна музика». Етнографічний напрямок в органології – це стабільність функціонування інструментів у побуті. Диференціація музичних інструментів за естетичною ознакою складає мистецтвознавчий напрямок. «Етнофонія» – наука про народну звукотворчість, природу народного звукового мислення. Представники цього методу – Е. Емсгаймер, Е. Штокман.

Вивчення конкретної музичної культури світу – на перехресті двох шляхів а) народ – народна духовна культура – народна звукова культура – народна музика – народний музичний інструмент та б) народ – народна матеріальна культура – знаряддя – звукові знаряддя – народний музичний інструмент.

Історико-морфологічний метод (1930 р.). Матеріалістичний підхід до вивчення музичних інструментів: сам інструмент чи його елементи в археологічних знахідках, в музеях, колекціях (конструкція, матеріал, способи виготовлення, характер функціонування та історичного розвитку і практика застосування).

Представники історико-морфологічного методу: І. Мачак, Т. Визго, К. Вертков, Р. Галайська та ін.

Музично-стилістичний метод: вивчення звучащого музичного інструменту (стрій, звукоряд, ритмо-динамічні можливості, особливості виконавства в системі реального функціонування, репертуар).

Переростання органології в органофонію. Представники музично-стилістичного методу: К. Квітка, Г. Благодатов, Р. Зелінський, М. Хай.

Література[ред. | ред. код]

  • Колесса Ф. Музикознавчі праці. — К., 1970;
  • Квитка К. Избранные труды. — М., 1971—73. — Т. 1-2. (рос.);
  • Його ж. Вибрані статті. — К., 1985—1986. — Ч. I—II;
  • Правдюк О. Українська музична фольклористика. — 1978;
  • Іваницький А. Українська музична фольклористика. — К., 1997;
  • Його ж. Основи логіки музичної форми (проблеми походження музики). — К., 1997;
  • Бібліографія українського народознавства. Зібрав і впорядкував М. Мороз. — Л., 1999. — Кн. I—II;
  • Грица С. Українська фольклористика XIX — початку XX століття і музичний фольклор. — К.; Тернопіль, 2007;
  • Бібліографія літератури українського фольклору. — К., 1930;
  • Земцовский И. Этномузыкология // Свод этнографических понятий и терминов. Этнография и смежные дисциплины. — М., 1988 (рос.);
  • Луканюк Б. До історії терміна «етно- музикологія» // Вісник Львів, ун-ту. Серія філолог. — 2006. — Вип. 37;
  • Nett! В. Theory and method in ethnomusikology. 1964. — I;
  • Czekanowska A. Etnografia muzyczna. Metodologia і metodyka. — [Warszawa], 1970;
  • Analyse und klassifikation von volksmelodien. — Warszawa, 1973.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]