Ефект Мейснера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Виштовхування магнітного поля із надпровідної сфери при температурі нижчій за температуру переходу до надпровідного стану.
Магніт левітує над високотемпературним надпровідником, охолодженим до T \sim 200 K за допомогою рідкого азоту

Ефект Мейснера — це явище швидкого затухання магнітного поля в надпровіднику.

Надпровідник є ідеальним діамагнетиком. У магнітному полі в надпровіднику індукуються макроскопічні струми, які створюють власне магнітне поле, що повністю компенсує зовнішнє. Це явище, відкрите[1] в 1933 році німецькими фізиками Вальтером Мейснером та Робертом Охзенфельдом отримало назву ефекта Мейснера.

Ефект Мейснера руйнується в сильних магнітних полях. В залежності від типу надпровідника надпровідний стан при цьому або зникає повністю (так звані надпровідники першого роду), або ж надпровідник розбивається на нормальні й надпровідні області (надпровідники другого роду).

Пояснення ефекту Мейснера було наведено в теорії Лондонів (1935 рік) — першій теорії надпровідності, яка була повністю феноменологічною.

Ефектом Мейснера пояснюється левітація надпровідника над сильним магнітом (або магніта над надпровідником).

Посилання[ред.ред. код]

  1. W. Meissner and R. Ochsenfeld, Naturwissenschaften 21, 787 (1933)

Література[ред.ред. код]

  • Тинкхам М. Введение в сверхпроводимость. — М.: Атомиздат, 1980. — 310 с.
  • Шмидт В. В. Введение в физику сверхпроводников. — М.: МЦНМО, 2000. — 402 с.

Див. також[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.