Лондонівська глибина проникнення

Лондонівська глибина проникнення — характеристика надпровідника, яка визначає наскільки глибоко може проникнути в нього магнітне поле. Названа на честь Фріца та Гайнца Лондонів, які в 1935 запропонували рівняння Лондонів для опису магнітних властивостей надпровідників.

Лондонівська глибина проникнення $\delta$ визначається формулою

$\delta ={\sqrt {\frac {mc^{2}}{4\pi e^{2}n_{s}}}}$

де m — маса електрона, c — швидкість світла у вакуумі, e — заряд електрона, $n_{s}$ — густина надпровідної фракції електронів у надпровіднику.

Затухання магнітного поля в глибину надпровідника визначається формулою

$\mathbf {B} =\mathbf {B} _{0}e^{-x/\delta }$

де $\mathbf {B}$ — магнітна індукція на глибині x, а вектор $\mathbf {B} _{0}$ — паралельний поверхні надпровідника.

Затухання магнітного поля в глибину надпровідника описується даною формулою в тому випадку, коли глибина проникнення $\delta$ набагато більша за довжину когерентності. Така ситуація щодо надпровідника називається лондонівською.

Зазвичай лондонівська глибина проникнення має порядок 10⁻⁶ $\div$ 10⁻⁵ см.

Див. також

• Ефект Мейснера